БАНТУ

БА́НТУ, невідм.

1. ж. Найпоширеніша група мов корінного населення центральної та південної частини Африки.

Одна з найбільших мов банту – суахілі – має писемність (з навч. літ.).

2. ч. і ж., мн. Загальна назва народів, які живуть у різних країнах Африки (Ангола, Заїр, Танзанія, Мозамбік, Замбія) і говорять такими мовами.

Для більшості народів банту характерна дво- та багатомовність (з наук. літ.).