Словник української мови у 20 томах

МАЙЯ

МА́ЙЯ¹, невідм., одн., ч. і ж. і мн.

Група споріднених за мовою індіанських племен, що створили в давнину високу культуру, а тепер живуть нарізно в Мексиці, Гватемалі та Гондурасі.

Понад чотириста років лишалися нерозшифровані загадкові письмена майя – миролюбного, талановитого, доброго і великодушного народу, що мешкав у Центральній Америці (М. Білкун);

Існують твердження, нібито календар народу майя був точнішим від григоріанського (з навч. літ.);

// ч. і ж. Представник або представниця цієї групи.

Старий майя.

МА́ЙЯ², ї, ж.

Легка бавовняна тканина, з якої шиють жіночі та дитячі сукні.

Тканина майя відрізняється відмінною пористістю, повітропроникністю і гігроскопічністю (із журн.).


Смотреть другие описания