КОДА

КО́ДА, и, ж.

1. Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення.

Своєю конструкцією увертюра до “Чорноморців” нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією, ліричною побічною й урочистою маршоподібною кодою (з наук. літ.);

* Образно. Це вікно в кабінеті цензора, який саме готується підписати у світ останню газетну шпальту. Ось він її підпише – і настане завтра. Така собі життєствердна кода (Ю. Андрухович).

2. літ. Додатковий вірш у сонеті, рондо та інших віршових формах із точно визначеною кількістю рядків.

Кода в широкому значенні – заключна частина складної строфи, яку відрізняють від основної частини розміщенням рим, кількістю стоп (з наук. літ.).