ПОРОЖНЕЧА

ПОРОЖНЕ́ЧА, і, ж.

1. Порожній, нічим не заповнений простір.

[Руфін (показує на яму від статуї):] Тут статуя стояла Діоніса, тепер тут яма – не спіткнись на неї як-небудь в темряві. – Сю порожнечу що виповнити може? (Леся Українка);

Нахилився [Федір Прохорович]. Провів пальцями в порожнечі й ще дужче нахилився. Але чобіт не знайшов (М. Трублаїні);

Очі заплющені. Тільки страхітлива посмішка, звернена в порожнечу неба, перекосила солдатське лице (О. Довженко);

// У фізиці – безповітряний простір.

Земна куля оберталася в порожнечі (О. Довженко);

// Брак будь-якого наповнення; незаповненість.

При такому стані, коли в шлунку відчувається порожнеча, язик обкладений.., – п'ють по 3 склянки на день теплого чаю з .. суміші трав (з наук. літ.);

// Відсутність людей; малолюдність або безлюддя.

Кімнати зяють порожнечею: обідня перерва (І. Волошин);

Порожнеча безлюдних вулиць, тьмяний полиск заболоченої бруківки, .. лунке, гнітюче безгоміння створювали враження, що надворі ледь тільки світає... (В. Козаченко);

// перен. Стан душевної спустошеності, викликаний перев. втратою близької людини, розлукою з ким-небудь і т. ін.

Кожен раз, коли я хоч на момент розлучався з Михайлом, я відчував якусь порожнечу й безнадійну самоту... (Олесь Досвітній);

// між ким, перен. Про стан відчуження між ким-небудь.

Рука пані Бровко безвільно зісковзує з долоні Безбородька. Безбородько відчуває, як між ним і панею Бровко шириться порожнеча (Ірина Вільде).

2. Порожня середина чого-небудь, порожнина в чомусь.

Інші властивості, спільні усім сотворінням смертельним, – М'якість гнучка, порожнеча (всередині), розклад нарешті (М. Зеров);

// перев. мн. Порожнини в мінералі, породі або всередині суцільного матеріалу.

М. В. Ломоносов .. обґрунтував необхідність запровадження в металургії процесу відокремлення багатих на метал руд від бідних руд, тобто від таких, які мають шкідливі домішки, порожнечі (з наук.-попул. літ.).

3. у сполуч. зі сл. життя, світ і т. ін., перен. Брак корисної діяльності.

Я й справді був слабий од .. порожнечі життя (М. Коцюбинський);

Жив на Ельборз-горі один спасенник, Що зрікся світової порожнечі (А. Кримський).

△ (1) Торіче́лієва порожне́ча (пустота́) фіз. – безповітряний простір над вільною поверхнею рідини в закритій зверху посудині.

[Назар Петрович:] А як же цех? [Несміян:] Не бійся, без начальника не залишиться. Життя, голубе, не любить торічелієвої порожнечі (Л. Дмитерко).

◇ (2) Духо́вна (вну́трішня) порожне́ча – відсутність серйозних інтересів, глибоких поглядів, переконань, ідей, високих моральних якостей і т. ін.

І скільки було й є в Європі, в Америці не позбавлених літературного дару людей, що поскочувались до продажності, до повної духовної порожнечі (М. Рильський);

З одного боку, поет [М. Рильський] хоче запевнити себе і читачів, що в своїй естетській келії він знайшов крижаний, бездонний спокій, піднісшись над земне кохання і земні страждання. З другого боку, його глибоко мучить цей добровільно накладений на себе тягар, і він гірко нарікає на самотність, на внутрішню порожнечу (з наук.-попул. літ.);

(3) Душе́вна порожне́ча – психічний стан спустошеності людини – депресія, байдужість до навколишнього світу, пов'язані з тяжкими переживаннями (втрати близьких, горем, перевтомою і т. ін.).

Не любить вона його, не має серця. Не чує. Вона хоче заповнити свою порожнечу в серці (У. Самчук);

Після того, як його набив і прогнав Дратва, Юрко пішов подалі від скирти соломи і сів собі на межі. Дивну втому і якусь порожнечу в душі відчував він (М. Томчаній);

Порожнеча душі – це стан не нейтральний, як декому здається (О. Гончар);

Поїхала Юлька, пішла Таля, пропав Костик – дорогі мені люди, – і я відчув якусь душевну порожнечу (Г. Усач);

– Як можна кинути людину, яка тебе врятувала від смерті?.. І Федір погнав коня в темряву степу з порожнечею в серці (М. Циба);

(4) Порожне́ча в оча́х – погляд, який виражає душевну спустошеність, розгублення або байдужість до всього навколишнього.

Пропав! В ораторових очах порожнеча. Судорожно сіпає збезсилілими пальцями уявний курок (О. Довженко).