ПОПОНУ́ДИ́ТИ, джу, диш. док., розм.
1. Знемагати від нудьги тривалий час.
2. безос. Нудити кого-небудь тривалий час.
◇ (1) Попону́ди́ти сві́том – жити в тяжких умовах, зазнаючи нестачі в усьому, страждати якийсь час.
А то, як вигнала мене свекруха, щоб їй за неправду важко дихати, .. що я світом попонудила, що я пополамала рук!.. (Ганна Барвінок).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-джу, -диш, док., розм. 1) Знемагати від нудьги тривалий час. 2) безос. Нудити кого-небудь тривалий час.
-джу, -диш, док. , розм. 1》 Знемагати від нудьги тривалий час.2》 безос. Нудити кого-небудь тривалий час.
попону́ди́ти дієслово доконаного виду розм.