ПОНІМЕ́ЧЕННЯ, я, с.
Дія за знач. поніме́чити.
Розгорніть твір Івана Франка “Сучасний літопис” і подивіться, як поет протестував проти понімечення не лише українських земель, але й земель польських (П. Тичина);
Намагаючись здійснити повне понімечення України, вони [гітлерівці] привселюдно спалили українські історичні книги (О. Довженко).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
імен. сер. родудія/процесвід слова: понімечитионемечивание
-я, с. Дія за знач. понімечити.
-я, с. Дія за знач. понімечити.
поніме́чення іменник середнього роду