ПО́МИСЕЛ, ПО́МИСЛ, слу, ч., книжн.
Думка, супроводжувана певним наміром, замислом.
Слухавши такії його речі, Наум дуже злякавсь, бо думав, чи нема у нього помислу, щоб .. самому собі смерть заподіять (Г. Квітка-Основ'яненко);
Я проголосую, мамочко, всім серцем своїм, всіма помислами за владу... (І. Цюпа);
* Образно. Де б не йшов І де б не знав чужі краї, Я бережу її [Вітчизни] любов, Труди і помисли її (А. Малишко);
// Заглиблення думками в що-небудь; міркування.
Він помислом своїм народних дум глибини Проник і освітив, добувши з тих глибин Все найкоштовніше (М. Бажан).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ДУ́МКА (продукт мислення; те, що сповнює чиюсь свідомість), ДУ́МА, МИСЛЬ, ГА́ДКА, МІРКУВА́ННЯ, ІДЕ́Я, ПО́МИСЕЛ (ПО́МИСЛ) книжн., ДУ́МОНЬКА фольк.; ОЦІ́... смотреть
-слу, ч., книжн. Думка, супроводжувана певним наміром, задумом. || Заглиблення думками в що-небудь; міркування.
по́мисел[помиесеил]-слу, м. (на) -с'л'і, мн. -слие, -с'л'іў
[pomyseł]ч.pomysł
-слу, ч. , книжн. Думка, супроводжувана певним наміром, задумом.|| Заглиблення думками в що-небудь; міркування.
імен. чол. родупомысел
по́мисел ідея, думка (ср, ст): Бо ніби кому на здорову голову впав би помисел умовитися йти на пиво так далеко (Тарнавський З.)
Подум, надум, видум, додум, обдум, задум, замір, намір, гадка
(думка) thought; (намір) design, intention
{по́миесеил} -слу, м. (на) -слі, мн. -слие, -сліў.
По́мисел, -слу; -мисли, -слів
по́мисел іменник чоловічого роду
помисел, -слу