ПОКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого і без прям. дод.
1. Те саме, що вигу́кувати.
А вколо, як музики, – Гурти пташок дзвінких. І кожна ж то співає, І кожна поклика: “Ой небо, ой безкрає, Ой річка, ой ріка!” (М. Рильський).
2. кого, на кого і без дод. Звертатися до кого-небудь, кликати когось.
На турків-яничар, на бідних невольників покликає [Алкан-паша]: – Турки, – каже, – турки-яничари, І ви, біднії невольники! (з думи);
Забриніть [пісні], задрижіть, полетіть І пірніть у криштальну блакить, У ясну, І заснулих людей ви будіть, Покликайте усіх вдалину, Вдалину! (М. Рильський);
“Брате милий, брате-соколоньку, Ти покинув сестру-сиротоньку, А я ходжу – покликаю, Як зозуля в темнім гаю: Ой, вернися з далекого краю!” (Ю. Федькович);
// Згадувати когось, відзиватися про когось.
Їх стали люде знати, добрим словом покликати (Сл. Б. Грінченка).
ПОКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., кого і без дод.
1. Словом, звуком, жестом попросити, примусити кого-небудь підійти, наблизитися, обізватися; звернутися до когось.
– Марто! Марто! – покликав старий (Марко Вовчок);
Поважної ходи Роман не знає: поклич його – підбіжить з підскоком (С. Васильченко);
Стрибог став собі в дверях, оглядав людей і думав над тим, кого би йому покликати (Л. Мартович);
Брянський покликав Сагайду, і той підбіг, гупаючи важкими чобітьми (О. Гончар).
2. також з інфін. Запросити когось прийти, з'явитися куди-небудь з певною метою, для виконання якоїсь справи і т. ін.
Марне, брате, не вигляне Чорнобрива з хати. Не покличе стара мати Вечеряти в хату (Т. Шевченко);
Покликали його раз до двору дрова різати (М. Коцюбинський);
[Калеб:] Ми б мали право тебе покликати на суд громадський... (Леся Українка);
– Обживетеся на новому місці, так ще мене й у гості покличете (Григорій Тютюнник);
* Образно. Пройшла осінь і зима, настала весна – довгождана, тепла й пахуча і покликала зраділих хліборобів у степ (І. Цюпа);
// за кого, ким і т. ін., розм. Просити когось стати, бути ким-небудь.
Тільки що вдарили в дзвін до утрені, вже він і скочив, і розбудив пана писаря Пістряка, Ригоровича, що покликав його у старші бояри (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Гапка:] А що, кого покликав за куму? [Василь:] Степаниду (М. Кропивницький).
3. до чого, на що і з інфін. Звернутися до когось із закликом взяти участь у чому-небудь, залучити до виконання важливого завдання, політичної вимоги і т. ін.
А сурма до бою покличе, за край свій ми станем грудьми (В. Сосюра);
* Образно. Солдатами ми будемо довіку, Які б нас не покликали фронти! (І. Нехода);
// Те саме, що призва́ти.
На початку тридцятих років мене покликали в армію на перепідготовку (Т. Масенко).
Кли́кати / покли́кати на суд (до су́ду) див. кли́кати;
(1) Покли́кати до життя́ – дати поштовх до розвитку; збудити.
Шевченко вірив .. у невичерпні духовні можливості і силу народну, які треба тільки пробудити, покликати до життя, відродити і зрушити (із журн.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́... смотреть
I поклик`ати-аю, -аєш, недок., перех. і неперех. 1) Те саме, що вигукувати. 2) кого, на кого і без додатка. Звертатися до кого-небудь, кликати когось.... смотреть
I поклик`ати-аю, -аєш, недок. , перех. і неперех. 1》 Те саме, що вигукувати.2》 кого, на кого і без додатка. Звертатися до кого-небудь, кликати когос... смотреть
1) to call, to summonпокликати лікаря — to call a doctorпокликати на допомогу — to cry for helpйого покликали в офіс — he was summoned to the officeпок... смотреть
【未】1) 招呼来, 叫来; 邀来3) 号召, 要求(某人做某事)Покликати до зброї 号召武装起来斗争Покликати до відповідальності 追究责任
1) (кого) позвать, разг. покликать, книжн. призвать; потребовать (заставить явиться) 2) (к чему) призвать покликати до відповідальності — привлечь к ответственности, призвать к ответу покликати до зброї — призвать к оружию... смотреть
[pokłykaty]дієсл.wezwać
покли́кати дієслово доконаного виду позвати поклика́ти дієслово недоконаного виду вигукувати
Назвацьназывацьпагукаць
Покли́кати, -кли́чу, -чеш, -чуть, покли́ч, -ли́чмо, -ли́чте
див. кликати
покли́кати:◊ покли́кати до війська → "військо"
назвацьназывацьпагукаць
назваць называць пагукаць