ПОЕ́ТИКА, и, ж.
Розділ науки про літературу, в якому вивчається структура і творчі прийоми поетичних творів, їхня форма й принципи аналізу.
Арістотелева поетика була не догматична, а індуктивна: до сформульовання [сформулювання] правил критик доходив, простудіювавши багато творів даної категорії (І. Франко);
В перших п'яти класах [Києво-Могилянської колегії] вивчали граматику, синтаксис, поетику та ін (з наук. літ.);
// Система поетичних форм і принципів, основних стилістичних особливостей, властивих творчості того чи іншого письменника або літературному напрямові.
Поетика О. Гончара романтична за своєю природою (з наук. літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-и, ж. Розділ науки про літературу, в якому вивчаються структура і творчі прийоми поетичних творів, їхня форма й принципи аналізу. || Система поетични... смотреть
-и, ж. Розділ науки про літературу, в якому вивчаються структура і творчі прийоми поетичних творів, їхня форма й принципи аналізу.|| Система поетични... смотреть
пое́тика (від грец. ποιητική – майстерність творення) 1. Наука про художню літературу, теорія літератури. 2. Теорія поезії (композиція, образність мови, ритміка, римування тощо). 3. Система художніх принципів того чи іншого літературного напряму або окремого поета.... смотреть
поетика; ж. (гр., майстерність творення) 1. Наука про художню літературу, теорія літератури. 2. Теорія поезії (композиція, образність мови, ритміка, римування тощо). 3. Система художніх принципів того чи іншого літературного напряму або окремого поета.... смотреть
імен. жін. роду, тільки одн.літ.поэтика
[poetyka]ж.poetyka
Пії́тика = пое́тикапое́тика, -ки, -ці; -тики, -тик
Poetics (pl.); theory of poetry
пое́тика іменник жіночого роду
поэтика