ПОВІ́ТРЯ, ря, с.
1. Невидима газоподібна речовина (головним чином із суміші азоту й кисню), яка оточує земну кулю і якою дихають люди й тварини.
Повітря – ця всюдисуща суміш газів – найнеобхідніша умова нашого життя (з наук.-попул. літ.);
Усміхається пречисте небо, Все повітря пахощами дише (І. Франко);
Весь ранок дихав [Т. Г. Шевченко] свіжим, чистим повітрям, насолоджуючись тишею безкрайого степу (З. Тулуб);
* У порівн. Нам треба миру, як води й повітря, Як хліба й сонця, – миру треба нам (М. Рильський);
// перен. Неодмінна умова існування кого-, чого-небудь.
Наукова цінність у літературознавстві придається конкретним фактам – цьому повітрю кожної науки (із журн.);
// перен. Умови, обстановка, породжувані соціальним середовищем, колективом і т. ін.
А хіба ж завтра не буде те саме – служба, телята, символізм і капуста? Припухлі очі і позіхання? .. Йому зробилося душно од того повітря (М. Коцюбинський).
2. Вільний простір навколо землі.
[Перелесник:] Поглянь, як там літає павутиння, кружляє і вирує у повітрі (Леся Українка);
В повітрі, рокочучи, йшли літаки, Піднісши на крилах червоні зірки (М. Бажан).
3. З окличною інтонацією вживається як сигнал попередження про повітряний наліт.
Пасєков, крикнувши “Повітря!”, вискочив з машини .. Юнкерси розгортались над дорогою (Л. Первомайський).
4. рідко. Вітер, вихор.
Те лихо звалось білою війною .. Вона була немов лихе повітря, Що прилітає на совиних крилах (Леся Українка);
Повів повітря.
Виса́джувати / ви́садити в пові́тря див. виса́джувати;
Ди́хати / поди́хати чи́стим пові́трям див. ди́хати;
Ковта́ти / ковтну́ти пові́тря див. ковта́ти;
(1) Легке́ пові́тря, розм. – чисте, свіже повітря, яким вільно дихати.
Їй зробилося весело: вона завважила, що сьогодні було і гаряче і разом з тим легке повітря (Леся Українка);
Я відчув би її [Батьківщину] навіть по цьому легкому весняному повітрю, що тече на мене звідти, мов з високих вічно чистих гір (О. Гончар);
Потрі́бний (потрі́бен) як пові́тря див. потрі́бний;
Пуска́ти / пусти́ти у пові́тря див. пуска́ти;
Сьорбну́ти пові́тря див. сьорбну́ти;
Ухопи́ти пові́тря див. ухо́плювати.△ Абсолю́тна воло́гість пові́тря див. воло́гість;
Відно́сна вологі́сть пові́тря див. воло́гість.
◇ Ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути в пові́трі (між не́бом і земле́ю) див. ви́сі́ти;
[В пові́трі] па́хне / запа́хло сма́леним [во́вком] (сма́женим, гірчи́цею і т. ін.) див. па́хнути;
Забра́кло пові́тря див. забра́кнути;
Зли́нути в пові́тря див. злина́ти;
Зліта́ти / злеті́ти в пові́тря див. зліта́ти¹;
(2) На [сві́же (чи́сте, рідше ві́льне)] пові́тря, зі сл. виходити, вийти, вирватися і т. ін. – з приміщення, надвір.
– Парить, так парить! Ми от з ним і вийшли на свіже повітря (Панас Мирний);
Бійці-піхотинці, що трималися ніч у будинку, вирвавшись тепер на свіже повітря, на ходу приєднувались до своїх підрозділів (О. Гончар);
(3) На [сві́жому (чи́стому, рідше ві́льному)] пові́трі – надворі, не в приміщенні, поза його межами.
От би коли лягти отам під коморою, на свіжому повітрі – і заснулося б!.. (Панас Мирний);
Робота на чистому повітрі, на вольному морі здалась вербівцям багато легшою, ніж робота в сахарнях (І. Нечуй-Левицький);
З Черновець [Чернівців] вибираюсь через те, що літом все-таки краще бути на зовсім вільному повітрі (Леся Українка);
На повітрі готовилися .. котли каші, борщу, цілі запечені барани, величезні шмати м'ясива (Г. Хоткевич);
Оксен поплескав його по блідих щоках, які свідчили про те, що дитина просиділа цілу зиму в хаті і не бувала на свіжому повітрі (Григорій Тютюнник);
Носи́тися в пові́трі див. носи́тися;
Полеті́ти в пові́тря див. полеті́ти;
Рва́ти пові́тря (ти́шу) див. рва́ти;
Рі́зати / розрі́зати пові́тря (ти́шу) див. рі́зати;
(4) Сві́же пові́тря – нові ідеї, думки, суспільні погляди.
Це були загалом роки найтемнішої реакції 1905 року .. Проривались подуви свіжого повітря, по Глухову засновувались гуртки для вивчення політекономії (С. Васильченко);
У пові́трі па́хне див. па́хнути;
(5) Як пові́тря, зі сл. потрі́бний. – дуже, надзвичайно.
Через сваволю і честолюбство Потьомкіна лишився без діла один із найталановитіших полководців Росії [Суворов] – саме тоді, коли він їй був потрібний як повітря (С. Добровольський).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути в пові́трі (між не́бом і земле́ю). 1. тільки недок. Перебувати у невизначеному, непевному становищі. Але ж він (твір), певне, вийде в світ, бо хоч Ваш видавець і висить в повітрі, та не буде ж він вічно висіти, бо його банкір мусить же об’явитись (Леся Українка); Минув ще один місяць, а я все ще вишу між небом і землею. І туди мене тягне, і тут порвати не сила (Ірина Вільде). 2. Залишатися без підтримки, не зустрічати відповіді, співчуття. За літо в боях корпуси його (Врангеля) було знекровлено.. І зараз оця задніпровська операція, що вона йому принесе? З останніх сил простягає руку на Захід, чи зустріне вона там дружній потиск, чи так і повисне в повітрі? (О. Гончар). 3. Залишатися нерозв’язаним, нез’ясованим, нездійсненим. — Хто повинен заохочувати проектувальників? Проектний інститут? У нього немає коштів на цю статтю витрат. Замовник? Він не має законних підстав. От і висять ці питання в повітрі забра́кло пові́тря кому, безос. Комусь стало важко дихати від несподіванки, хвилювання, неприємних переживань і т. ін. — Ви що, хочете назвати моє прізвище? Мені раптом забракло повітря.— А це буде залежати од вас, дорогенький (А. Дімаров). носи́тися в пові́трі. Набувати поширення, відчуватися (про виникнення, появу якоїсь ідеї, про якусь подію тощо). Ідея подібних структур належить до тих, що буквально “носяться в повітрі” (З журналу); Ідея відродження малих сіл почала носитися в повітрі (З журналу); Історична тематика цих творів, імпульсована українським народним епосом і раннім Шевченком, “носилася в повітрі” (З журналу). па́хне сма́леним (сма́женим, гірчи́цею, тютюно́м). Наближається або передбачається якась небезпека чи неприємність. Зачувши войовничі вигуки Одарки, лікар здогадався, що пахне смаленим. Не гаючись, замкнувся у своїй кімнаті (Ю. Збанацький); (Залєський:) Справа у мене до тебе є. (Ганна:) Справа? (Залєський:) Ого, як стрепенулася. Видно, добре чуєш, де смаженим пахне (В. Собко); Переляк добре витвережує хмільні голови. Більшість бандитів, зрозумівши, що тут пахне гірчицею, рачки поповзли назад (В. Вільний). па́хне сма́леним во́вком. Боровець брав за камінь не тільки гроші, але й натуроплату .. Потім приїхала дружина Боровця і, відчувши, що тут пахне смаленим вовком, позбавила паню секвестраторку можливості трудитися разом з Боровцем (Ю. Мельничук). в пові́трі па́хне сма́леним. Вихопивши із ярма занозу, відскакує (Тимко) вбік, чекає, коли Прокіп зробить до нього перший крок. Але той, мабуть, розуміє, що в повітрі пахне смаленим, полеті́ти в пові́тря. 1. Розлетітися на шматки від вибуху; вибухнути. Пароплав, на якому він мав повезти міни, полетів у повітря біля турецьких берегів (Ю. Яновський). 2. Даремно пропасти. Художник (Ференц) непокоївся, що будинок зірвуть, і вся праця його полетить у повітря (О. Гончар). рва́ти пові́тря (ти́шу) чим і без додатка. 1. Гучно лунати (про звуки). Від часу до часу музику переривали громовісні вигуки тисячі голосів, що, зливаючись з нею на мить, рвали повітря переможним зойком (Олесь Досвітній). 2. Голосно говорити, кричати. Маркушевський не дає йому опам’ятатись і рве тишу знервованим лихим голосом: — Ви вдалися до непотрібних експериментів… (Ю. Бедзик). рі́зати / розрі́зати пові́тря (ти́шу). 1. Різко, голосно лунати (про звуки). Фю-ї-ї! Фю-ї!… знову різало повітря якесь гостре свистіння (Б. Грінченко); Розрізав густе повітря постріл рушниці (М. Коцюбинський). 2. Порушувати тишу різкими звуками. Ранішній кашель не давав йому спокою. Він бухикав, гавкав, вив, ричав, як цілий звіринець, і гострими звуками різав вранішню тишу (М. Коцюбинський). як пові́тря, зі сл. потрі́бний. Дуже, надзвичайно. Через сваволю і честолюбство Потьомкіна лишився без діла один із найталановитіших полководців Росії (Суворов) — саме тоді, коли він їй був потрібний як повітря (С. Добровольський).... смотреть
Airважке (задушливе) повітря — close airрідке повітря фіз. — liquid airстиснене повітря — compressed airвикачувати повітря — to exhaust the airнепроник... смотреть
-я, с. 1) Суміш газів (головним чином азоту й кисню), що утворюють атмосферу Землі. •• Чисте повітря — повітря, що складається з 20,96% кисню, 0,03% в... смотреть
-я, с. 1》 Суміш газів (головним чином азоту й кисню), що утворюють атмосферу Землі.Чисте повітря — повітря, що складається з 20,96% кисню, 0,03% вугле... смотреть
ПОВІ́ТРЯ (суміш газів, необхідних для життя людини, тварин, рослин), АТМОСФЕ́РА, ДУХ розм. Повітря було напоєне креозотом.. і ще чимсь вокзальним (В. Д... смотреть
Суміш газів, що утворюють земну атмосферу; зріджене п. використовують для одержання кисню й азоту.
[powitrja]с.powietrzeна свіжому повітрі — na wolnym powietrzuвисадити в повітря / підірвати — wysadzić w powietrze
імен. сер. роду, тільки одн.воздух сущ. муж. рода, только ед.ч.
повітря повітря||воздух◊ магоньо́ве повітря → "магоньовий" ◊ піти́ поди́хати свіжим повітрям ірон. вийти покурити (м, ср, ст): – Слухайте, а де то наші чоловіки поділися? – А ти не знаєш, що без цигарки не можуть, та ж пішли подихати свіжим повітрям (Авторка)... смотреть
Пові́тра, -ри, -рі (ж. р.) і пові́тря, -тря, -трю, -трям (н. р.) (пошесть)пові́тря, -тря, -трю, -трям
【中】 空气◇ Висіти у повітрі 悬而未决
жм. дух , з. обвітря; П. як ім. найнеобхідніше ; (надземне) простір, атмосфера; (лихе) З. пошесть, епідемія
-я n powietrze виходити на свіже ~ wychodzić na dwór, wychodzić na świeże powietrze
Выглядпаветра
(-я) с.; крим., мол. Гроші. БСРЖ, 103; ПСУМС, 55.
Епідемія, пошесть
пові́тря іменник середнього роду
Luft
Luft
Luft
техн.; физ. воздух
выглядпаветра
выгляд паветра
воздух
ჰაერი
air
air