ПОБАГРОВІЛИЙ

ПОБАГРОВІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до побагрові́ти.

Майор, що тим часом, невидимий у сутіні, надимався і пух, вертів побагровілим обличчям і моргав своїм рачачим оком, дістав напад ядухи, тож мусив підвестися й походити по кімнаті (із журн.);

// у знач. прикм.

Пошерхле, побагровіле на лютих морозах і шалених вітрах обличчя хлопця з чорними, ніби підмальованими бровами на якусь мить аж ніби просяяло (Микола Чернявський);

Побагровілий ніс.