ПЕРШОПРИЧИ́НА, и, ж., книжн.
Найперша, головна причина чого-небудь.
Закон єдності і боротьби протилежностей розкриває внутрішній зміст якісних перетворень тіл природи і раз і назавжди виганяє з науки ідеалістичні уявлення про першопоштовхи, вихідну симетрію, містичні кінетичні сутності як про першопричину руху (з наук.-попул. літ.);
В будь-якій події є збуджувальне магнето, першопричина себто (Б. Олійник).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ПРИЧИ́НА (явище, яке зумовлює чи породжує інше явище; протил. наслідок), МОТИ́В, ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПО́ШТОВХ розм., ПРУЖИ́НА розм., ПІДКЛА́ДКА розм., ПР... смотреть
-и, ж., книжн. Найперша, головна причина чого-небудь.
імен. жін. родупервопричина
-и, ж. , книжн. Найперша, головна причина чого-небудь.
див. початок
prime cause, primitive cause, source, principle
першопричи́на іменник жіночого роду книжн.