ПЕРЕПИТУВАТИ

ПЕРЕПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого і без дод.

1. Просити кого-небудь повторити щось сказане.

Усе ішло гладко. Неважук відповідав, панотець перепитував ще раз (Л. Мартович);

Вислухавши її розповідь, по кілька разів перепитуючи і з'ясовуючи в деяких місцях, він [слідчий] усе записав до протоколу (В. Козаченко);

Коли прикордонник, читаючи документи Черниша, перепитав найменування частини, сержант раптом урвав свою розповідь (О. Гончар);

Ще гукнув щось Сахновський од порога, – не розчув Матюха й уже не перепитав (А. Головко).

2. Звертатися до кого-небудь знову з тим самим питанням.

[Люцій:] Отче, перепитай ще ти сестру Прісціллу, нехай вона, сумлінно пригадавши, нам скаже, чи вона не говорила Руфінові про Теофіла (Леся Українка);

– Що, до ятерів, діду? – подав голос Анатолій. Дід трохи постояв, мовчки рушив. Хлопець згадав, що дід глухуватий, і, коли той наблизився, перепитав (Є. Гуцало);

Моя супутниця героїчно кріпилась, тільки час від часу перепитувала: – Ще далеко? (О. Гуреїв);

Не раз і не два перепитав я Івана, чи не відмовитись нам від цієї небезпечної справи (І. Муратов);

// Відповідаючи кому-небудь, розмовляючи з кимсь, повторювати поставлене запитання, висловлену думку і т. ін.

– То що ж з тобою скоїлось? – Що зі мною скоїлось? – наче спросоння перепитав. – Боюсь і казати (М. Стельмах);

Всі стають сьогодні до роботи, – спокійно сказала Варвара. – До роботи? – тихо і здивовано перепитала Марія (В. Кучер).

3. розм. Питати всіх або багатьох, питати когось про все або багато чого-небудь; розпитувати.

– Насіння збираю рідкісних декоративних дерев .. Кожної осені ходжу по сквериках, по парках, по знайомих людях, перепитую, де що є, зернятка збираю (М. Томчаній);

[Кіндрат:] Третій день шукаю [Ганю]. Де не ходив. Всіх перепитав. Ніхто її не бачив (О. Корнійчук).