ПЕРЕПИВАТИ

ПЕРЕПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПИ́ТИ, п'ю́, п'є́ш, док.

1. кого і без дод. Випивати алкогольних напоїв більше за іншого, інших.

Батько Івана Марковича свого часу був дяком у ковалівській церкві. Славився своїм неперевершеним басом і вмінням перепивати на хрестинах чи похоронах всіх гостей (Ю. Збанацький);

– Пан Забрьоха – не узяв його чорт, не пролива; ще щоб і мене не перепив (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ще з часів парубоцтва звик чоловік верховодити. Бо таки ніхто не міг тоді змагатися з його буйною силою, розхристаним молодецтвом, перемогти навкулачки, перепити, перетанцювати (Я. Гримайло).

2. що і без дод., до кого, діал. Випивати за чиє-небудь здоров'я, бажаючи комусь щастя.

Підніс [Верига] коновку [калганівки] і став перепивати до Кладиноги (П. Панч).

3. кому що, діал. Випиваючи чарку, дарувати що-небудь молодому або новонародженому.

– А твоєму синкові перепиваю десятину свого Левка. – Що ти, отямся, Свириде! – перелякалась такого щедрого дарунка Марійка. – Це ж земля дорога... (М. Стельмах).

4. що. Випивати все або багато чого-небудь одне за одним.

Перепити всі вина;

// П'ючи, проголошувати всі або багато тостів, промов.

В замку гості встигли вже перепити всі тости, повечеряти і тепер, підігріті вином, весело сперечалися (В. Гжицький).