БО́ЛІСТЬ, і, ж., розм.
1. Хвороба, хворість.
Гріх смертельний накликати на себе не тільки смерть, – і саму болість (Г. Квітка-Основ'яненко);
На другий день трохи не все місто заговорило про Парасчину болість, – чого вона і від чого (Панас Мирний);
Знали його не лиш як чудового лікаря, що лічить [лікує] рани і всякі болісті (І. Франко);
Та в неї ж [дитини] після болісті кишечки тоненькі-тоненькі, як папір, а ти їй гречаник! (О. Донченко).
2. Відчуття болю, страждання; біль.
В очах виявлявся переляк і важка болість душі (І. Нечуй-Левицький);
Скрипуче перо казало, з якою болістю виливалась вона [думка] на білім папері... (Панас Мирний).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ХВОРО́БА (порушення нормальної життєдіяльності організму під впливом несприятливих факторів), ЗАХВО́РЮВАННЯ, НЕДУ́ГА (НЕДУ́Г рідше), ХВО́РІСТЬ, НЕЗДОРО... смотреть
-і, ж., розм. 1) Хвороба, хворість. 2) Відчуття болю, страждання; біль.
Болячка, недуга, слабість, хвороба, хворість, хворобливість, хороба, хоробливість, пошесть, див. епідемія
[bolist']ж.boleść
імен. жін. роду
-і, ж. , розм. 1》 Хвороба, хворість.2》 Відчуття болю, страждання; біль.
Бо́лість, -лісти, -лісті, бо́лістю; бо́лісті, -лістей
див. хвороба
бо́лість іменник жіночого роду розм.
-лесті ż pot. boleść