БОГОРО́ДИЦЯ, і, ж. (з великої літери).
У християнській релігії – мати Ісуса Христа.
В одному кутку висів під самою стелею здоровий образ Печерської Богородиці (І. Нечуй-Левицький);
Він перемолився всім святим, яких тільки знав, благав Богородицю, нарешті самого Христа допомогти йому (Б. Антоненко-Давидович);
– А що то – Богородиця? – втрутився Лучук. – Та, що народила Бога. Звалася Діва Марія (П. Загребельний);
Ясні очі Богородиці, яка тримає на руках Ісуса. Все так по-людськи просто (з газ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
БОГОРО́ДИЦЯ (у християнській релігії — назва матері Ісуса Христа), БОГОМА́ТІР, БО́ЖА МА́ТИ (ГОСПОДНЯ МА́ТИ), МА́ТИ БО́ЖА (МА́ТІР БО́ЖА), ПРЕЧИ́СТА ДІ́В... смотреть
Найстаріша пол. релігійна пісня (автор невідомий), яка збереглася з мелодією; час (XIII-XIV ст.) та місце виникнення уточнюються; до кінця XV ст. — лиц... смотреть
власна назва, імен. жін. родуБогородица
найстаріша пол. релігійна пісня (автор невідомий), яка збереглася з мелодією; час (XIII-XIV ст.) та місце виникнення уточнюються; до кінця XV ст. - лицарський та релігійний гімн.... смотреть
імен. жін. роду, жив.богородица
-і, ж. У християнській релігії – узвичаєна назва матері Христа.
Богоро́диця[Богородиец'а]-ц'і, ор. -цеийу
(мати Ісуса Христа) Богоматір, Божа Мати, Пречиста, Пречиста Діва, Діва Марія, Владичиця, (у католиків) Мадонна.
-і, ж. У християнській релігії – узвичаєна назва матері Христа.
див. Богомати; мати
Богоро́диця, -ці, -цею; -ро́диці, -ро́диць
Богоро́диця іменник жіночого роду, істота
The Virgin, Our Lady
-і ż rel. Matka Boska, Bogurodzica
{Богоро́диеца} -ці, ор. -цеийу.
Gudsmoder
Gudmoder
Богородица