ПАЛЕНІТИ

ПАЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Бути охопленим полум'ям, яскраво горіти; палати.

Вугіль проситься у піч – коксом стати, паленіти іскорками в чавуні (М. Рудь);

* Образно. Над головою по-літньому паленіло сонце (Ю. Збанацький);

* У порівн. Мучить невсипуща згага .. Гаряче море хліба навкруги наче паленіє (Грицько Григоренко).

2. перен. Ставати збудженим; дратуватися.

– Ваш Вовченко вважає, що кожна заплавна річка – болото. Він убиває наші річки, – паленів Бачура (М. Чабанівський);

// чим. Бути охопленим яким-небудь сильним почуттям.

Паленіти ненавистю до ворогів.

3. Набирати кольору полум'я, палу (див. пал¹ 1); виділятися таким кольором.

Ярілось золоте сонячне світло, іскрилась роса, паленів у віддалі Стрий (І. Франко);

// Ставати червоним, червоніти.

– Ось бачиш, сьогодні літечко торкнулось руками до ягід, і вони почали паленіти (М. Стельмах).

4. перен. Дуже червоніти від припливу крові; ставати дуже гарячим.

Одкривали [дівчата] обличчя, коли стрічались з красунем-турком, по тому паленіли (М. Коцюбинський);

Спала Марія неспокійно. Паленіла крізь сон, поверталась (С. Тудор);

Юрко похлипується крихтою, натужно кашляє, паленіє увесь (І. Рябокляч);

// Вкриватися рум'янцем, червоніти.

– Я нічого. Я просто так... – паленіла вона обличчям, ховаючи під довгі вії тугу своїх очей (Григорій Тютюнник);

// Ставати червоним, гарячим від сильного збудження, хвилювання і т. ін. (про лице, щоки, вуха і т. ін.).

Вона мовчала. Ступала влад зі мною, покірна і стримана. Її щоки паленіли (А. Хорунжий);

// від чого. Бути збудженим, виражаючи глибокі почуття, пристрасть.

День за днем і вона потроху опанувала тією премудрістю [писати], а якось, паленіючи від потайної, соромливої радості, написала ім'я, що найбільше їй полюбилося (В. Речмедін).

◇ (1) Палені́ти від (з) со́рому (стида́, сти́ду) – відчувати великий сором, стид (звичайно виявляючи це збудженням, почервонілим обличчям і т. ін.).

Він .. паленів від сорому і терпів тяжку муку, коли бачив де п'яного робітника (Леся Українка);

Ішла собі [Роксолана] слухняна Та паленіла з сорому (Л. Забашта).