БЛЮЗНІ́РСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до блюзні́р.
[Прісцилла:] Прикро їй дивитися на те, що спокушає до думок блюзнірських (Леся Українка);
// Власт. блюзнірові.
Блюзнірський вчинок;
// Який виражає зневагу до чого-небудь святого, високого і т. ін.
Той смертний зухвалець, .. називаючи речі божественні словом блюзнірським, В небі збирається сонця проміння навік погасити... (М. Зеров).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-а, -е. Прикм. до блюзнір. || Власт. блюзнірові. Блюзнірський вчинок. || Який виражає зневагу до чого-небудь святого, високого і т. ін.; цинічний.
-а, -е.Прикм. до блюзнір.|| Власт. блюзнірові. Блюзнірський вчинок.|| Який виражає зневагу до чого-небудь святого, високого і т. ін.; цинічний.
[bl'uznirs'kyj]прикм.bluźnierczy
ад'єктиввід слова: блюзнiркощунственный
Blasphemous, profane, sacrilegious
Блюзні́рський, -ка, -ке
блюзні́рський прикметник