ОЧІ́ПОК, пка, ч.
1. Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім шнурованим розрізом ззаду, під яким ховають волосся.
Через намітку [на голові] блищав парчевий очіпок з здоровими золотими й червоними квітками (І. Нечуй-Левицький);
Сиве волосся, що вибивалося з-під очіпка, тепер здавалося ще білішим (О. Гуреїв);
* Образно. Йому подобається .. знімати снігові очіпки з кілків у тинах (Григір Тютюнник);
* У порівн. Хата з хатиною під запрілою соломою, мов з-під зеленого очіпка, дивилась, як сліпий більмами, трьома вікнами через купу гною до повітки (П. Панч).
2. рідко. Те саме, що ковпа́к 1.
Весь кухонний персонал в білих халатах з білими очіпками на голові. Не кухня, а лабораторія (Ірина Вільде);
Трапився чоловік в чорному очіпку, з довгою тичкою (Г. Колісник).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ОЧІ́ПОК (старовинний головний убір заміжньої жінки), ЧЕПЕ́ЦЬ, ЧІПЕ́ЦЬ, ЧІПО́К розм., КИ́ЧКА діал.; ЧУ́ШКА діал. (різновид цього убору); КОРА́БЛИК (з пі... смотреть
Укр. старовинний жіночий убір, поверх якого пов'язували хустку; з бавовняної, шовкової, вовняної, іноді мереживної тканини; заміжні селянки постійно но... смотреть
-пка, ч. 1) Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки (часто з поздовжнім розрізом ззаду), що його зашнуровують, стягуючи сховане під ... смотреть
-пка, ч. 1》 Старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки (часто з поздовжнім розрізом ззаду), що його зашнуровують, стягуючи сховане під ... смотреть
укр. старовинний жіночий убір, поверх якого пов'язували хустку; з бавовняної, шовкової, вовняної, іноді мереживної тканини; заміжні селянки постійно носили о.; навмисно скинути з жінки о. - опростоволосити її - тяжка образа.... смотреть
очі́пок[оуч’іпок]-пка, м. (на) -пку, мн. -пкие, -пк'іў
імен. чол. роду
заст.a cap of a married woman; mob cap
Очі́пок, -пка, в -пку; -пки, -пків
{оучі́пок} -пка, м. (на) -пку, мн. -пкие, -пкіў.
очі́пок іменник чоловічого роду
(кухарський) ковпак.
очіпок, -пка
очипок