ОТА́МАН, а, ч.
1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська.
То не козак, що отаманом не думає бути (прислів'я);
Підійшов відважний Степан Разя, отаман козацтва донського, привітався (Я. Качура);
// Представник козацької адміністрації у населених пунктах в Україні XVII–XVIII ст.
Отаман Савку раз побив, Савка думає, що й Голова, й поліція Отамана боїться! (Л. Боровиковський);
Отаман Гук, ступивши на два кроки, ревнув з помосту поверх всіх голів: – Наш гетьман, властію [владою] високий, такий наказ читати повелів! (Л. Костенко);
В кожному полковому і сотенному місті був також городовий отаман.., який наглядав за порядком у місті (з наук. літ.).
2. У дореволюційній Росії – начальник козачих військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції.
Станичний отаман.
3. У роки громадянської війни – ватажок озброєних формувань, що боролися проти встановлення радянської влади.
Купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри вів Половець Оверко (Ю. Яновський);
О скільки ласки і любові було у криках козаків! – Ми за тобою, отамане! (В. Сосюра).
4. заст. Ватажок, керівник.
Ґонта і Залізняк, отамани того кровавого діла, може, виведені в мене не так, як вони були, – за це не ручаюсь (Т. Шевченко);
Старший брат і усім отаман сидить, люлька його згасла і дивиться він у землю (Марко Вовчок);
На майдані коло церкви революція іде. – Хай чабан! – усі гукнули, – За отамана буде (П. Тичина);
// Той, хто очолює яку-небудь виробничу і т. ін. групу людей.
Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький отаман... не спить, по табору ходить... (М. Коцюбинський);
Я впізнав голос отамана рибальської ватаги (Ю. Яновський);
Юрбами ходять отамани за прикажчиками... А наймачам цього тільки й треба: пропонують .. нікчемні ціни (О. Гончар).
Вести́ ота́мана див. вести́;
За ота́мана ходи́ти див. ходи́ти;
(1) Курінни́й ота́ман, іст.:
а) виборна особа, що керувала куренем (у 3 знач.).
Тілько три чайки, слава Богу, Отамана курінного, Сироти Степана молодого, Синє море не втопило (Т. Шевченко);
[Горобець:] Дозволь слово мовити, курінний отамане (О. Корнійчук);
б) ватажок куреня (у 5 знач.);
(2) Вата́жний ота́ман;
(3) Кошови́й ота́ман, іст. – кошовий на Запорозькій Січі (XVI–XVIII ст.), виборна особа, якій належала найвища адміністративна, військова та судова влада.
Звичайно, кошовим отаманом обиралась особа, бажана для старшинської верхівки (з наук.-попул. літ.);
Останнім кошовим отаманом був Петро Калнишевський (з навч. літ.);
(4) Наказни́й ота́ман – особа, що тимчасово обіймала посаду отамана;
(5) Стани́чний ота́ман, іст. – у дореволюційній Росії – начальник козацьких військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРО... смотреть
-а, ч. 1) іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. || Представник козацької адміністрації у населених пунктах в Україні в 17-18 ст. К... смотреть
-а, ч. 1》 іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська.|| Представник козацької адміністрації у населених пунктах в Україні в 17-18 ст.... смотреть
ОТАМАН.См. Атаман.
імен. чол. роду, жив.мист.атаман
[otaman]ч.ataman
Козацький ватажок; під час громадянської війни в Росії та в Україні 1917-20 командир загону, який боровся з більшовиками.
1) otaman, hetman (Cossack chieftain)2) (ватажок) chief, chieftain; gang leader
козацький ватажок; під час громадянської війни в Росії та в Україні 1917-20 командир загону, який боровся з більшовиками.
【阳】 史 (俄国哥萨克军的) 统领
атаман курінний отаман — куренной атаман наказний отаман — наказной [наказный] атаман
див. керівник
ВАТАЖОК, КЕРІВНИК; (Запорізької Січі) кошовий; зб. отамання.
Ота́ман, -на, -ма́не! -ма́ни, -нів
ота́ман іменник чоловічого роду, істота
-а m ataman (stopień w wojsku kozackim)
(розбійників) chieftain
отаман
отаман, -а
ატამანი