БЛИЗНЮКИ

БЛИЗНЮКИ́, і́в, мн. (одн. близню́к, а́, ч.).

1. Те саме, що близня́та 1.

Його щастя дійшло до зеніту, коли Ганя в рік по шлюбі вродила йому близнюків (І. Франко);

До Романа водночас повернулися три недовірливі русяві голови близнюків (М. Стельмах);

Близнюків на планеті – півтора – два відсотки від загальної кількості населення (із журн.);

* У порівн. Вони [Купа та Стецько] були достоту схожі, як двоє близнюків (О. Ільченко);

Рівними рядочками вишикувались.., ніби брати-близнюки, один в один, новісінькі, мов перемиті, будинки (Ю. Збанацький).

2. Те саме, що близня́та 2.

На узліссі .. у тіні двох розлогих близнюків-яворів стояли поліцейські мотоцикли (Ірина Вільде);

В руках його погойдувались у вузлику горнята-близнюки. Видко, підпарубчак ніс батькові обід (М. Стельмах).