ОСЛІПНУТИ

ОСЛІ́ПНУТИ і рідко ОСЛІ́ПТИ, пну, пнеш; мин. ч. ослі́п, ла, ло; док.

1. Стати сліпим, втративши зір.

Гіркий світ: тато осліп, а діти помацки ходять (прислів'я);

– Я осліп у слідстві, посивів у слідстві (І. Франко);

Осліпла Вуточка не враз. Спочатку прикинулися більма (Григорій Тютюнник);

// Тимчасово втратити здатність бачити що-небудь (від яскравого світла і т. ін.).

Тільки більше вогню сахнуло увсібіч, і, закриваючи лице долонями, осліпнувши, змушена була відступити (Г. Колісник);

Я шарпнувся й розплющив очі. І мусив зараз же знов заплющити їх: сонце лило на мене таку силу гарячого світла, що я міг осліпнути (В. Винниченко);

Люди, ніби осліпши від болю, втратили твердий крок (В. Барка).

2. перен. Втратити почуття реальності, здатність об'єктивно сприймати, правильно оцінювати що-небудь.

[Джонатан:] Тобі здається, що тепер осліп я, – мені здається – ти ще не прозрів (Леся Українка);

Так осліп, нещасний [Михайлик], від тої отрути кохання, що й рівчака перед собою не вздрів (О. Ільченко);

Настя прожогом вдирається в натовп, розпихає обважнілих, розпарених бабів, які, осліпнувши від гніву, добре й недобачають, хто оце посмів втрутитися в їхню колотнечу (В. Речмедін).