ОСВІТЛЮВАТИСЯ

ОСВІ́ТЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко ОСВІТЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОСВІТЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док.

1. Ставати видним, світлим.

У спалахах блискавки раз у раз освітлювалась огрядна постать у білім парусиновім костюмі (О. Гончар);

Мишуня уявив собі, що він на заводі, ось зараз покрутить хтось вимикача, і освітлиться величезний цех (Ю. Яновський);

// перен. Ставати жвавим, сяючим (про обличчя, очі і т. ін.).

2. Одержувати світло від якого-небудь джерела.

Земля протягом року освітлюється і нагрівається по-різному (з навч. літ.);

Чим ближче під'їжджали троянівці до заводу, .. тим яскравіше розгоралися і освітлювалися величезні, запорошені вугільною пилюкою вікна (Григорій Тютюнник).

3. перен., рідко. Те саме, що висві́тлюватися 2.

У романах П. Загребельного освітлюється історична тема (з навч. літ.).

4. спец. Ставати світлим, прозорим.

Коли вино в основному освітлиться, роблять перше переливання – зливають з осаду (з наук. літ.).

5. Пас. до осві́тлювати 1, 3–5.

Хата все частіше освітлювалась сяйвом блискавиць, а за хатою то глухо, то поривчасто шуміли дерева (А. Шиян);

Галявина вже освітлювалась сонцем (І. Цюпа);

Її кругле, маленьке личко, як променем сонця, освітлюється посмішкою (Ю. Збанацький).