БЕРЕНДЕ́Ї, їв, мн. (одн. беренде́й, я, ч.), іст.
Кочові тюркські племена, які у кінці XI ст. під натиском половців осіли на київських, чернігівських, переяславських землях і перейшли під владу київських князів.
Знав він, що половці жорстоко розправляються з полоненими торками, берендеями та чорними клобуками, які зрадили степовій вольниці і заради спокійнішого і ситішого життя піддалися руським князям (В. Малик);
Літопис згадує не лише торків і печенігів, а й берендеїв (з наук. літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
Кочові тюркські племена, з'явилися в Х ст. на пд. від кордонів Київської Русі; під натиском половців з кінця XI ст. перейшли під владу київських кн., о... смотреть
кочові тюркські племена, з'явилися в Х ст. на пд. від кордонів Київської Русі; під натиском половців з кінця XI ст. перейшли під владу київських кн., оселилися по р. Рось та Пд. Буг; у літописах згадуються як частина чорних клобуків; поступово асимілювалися.... смотреть
кочові тюркські племена. З початку 12 ст. разом з торками й печенігами селились на півдні Київського і Переяславського князівств. Після монголо-татарської навали (13 ст.) Б. поступово асимілювались з основним кочовим населенням Золотої Орди.... смотреть
-їв, мн. Тюркське кочове плем'я в південноруських степах в 11-12 ст.
-їв, мн. Тюркське кочове плем'я в південноруських степах в 11-12 ст.