ОБУ́РЕННЯ, я, с.
Сильне невдоволення, роздратування.
Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості – сильне обурення стрепенуло його істоту (М. Коцюбинський);
Молодий суддя відкинув пропозицію з обуренням, підкупство бридило його гірш усього (Н. Кобринська);
Малий і червоний, як буряк, Культишка щохвилини плювався, виявляючи останній ступінь обурення (І. Микитенко).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
імен. сер. родусильне незадоволення, роздратуваннянегодование
[oburenńa]с.oburzenie
-я, с. Сильне невдоволення, роздратування.
Indignation; wrath, dudgeonз обуренням, обурено — indignantly
【中】 愤怒; 愤慨З обуренням 愤怒地, 忿忿地
негодование; возмущение з обуренням — с негодованием, нар. негодующе; с возмущением, нар. возмущённо
невдоволення, роздратовання, с. гнів, пересердя; (дія) роздратування.
ім indignation; resentment; (озлоблення, роздратування) exasperation
-я, с. Сильне невдоволення, роздратування.
Обу́рення, -ння, -нню, в -нні
обу́рення іменник середнього роду
აღშფოთება