БЕЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, БЕЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.
Нерозбірливо, без ладу щось говорити.
“Тату! – белькотали [діти]. – Тату, тату... ми не ляхи! Ми...” (Т. Шевченко);
– А в діда борода з конопель, – белькотав Петрусь і брав рученятами діда за бороду й плутав її на всі лади (І. Нечуй-Левицький);
– Я замордував маму! – белькотів він (О. Кобилянська);
Стара пані притуляє до очей якісь прозорі скельця і щось белькоче (О. Донченко);
Невдаха падає перед екзаменатором і белькоче, що напередодні сесії його вкусив кажан (А. Крижанівський);
* Образно. Жайворонок белькоче вгорі (А. Тесленко);
І от белькочуть над головою журавлі (М. Хвильовий).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
БЕЛЬКОТА́ТИ (БЕЛЬКОТІ́ТИ) (нерозбірливо, безладно, плутано говорити), ЖЕБОНІ́ТИ розм., ЛЕБЕДІ́ТИ діал.; ЛЕПЕТА́ТИ (звичайно про дітей); ЛОПОТА́ТИ (ЛОПО... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?)розм.Дієприслівникова форма: белькотавши, белькочучинерозбiрливо, без ладу щось говоритилепетатьДеепричастная форма: л... смотреть
-очу, -очеш, белькотіти, -очу, -отиш, недок. Нерозбірливо, без ладу щось говорити.
【未】1) 嘟嘟囔囔地说, 很不清楚地说2) 转 发不清楚的低微响声; (水流)作淙淙声
[berkotaty]дієсл.bełkotać
Белькота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і белькоті́ти, -кочу́, -ко́тиш, -котя́ть
-очу, -очеш, белькотіти, -очу, -отиш, недок. Нерозбірливо, без ладу щось говорити.
To talk incoherently; to mutter, to mumble; to prate, to stutter
див. говорити
-очу, -очеш, белькотіти -очу, -отиш bełkotać
белькота́ти дієслово недоконаного виду
і БЕЛЬКОТІТИ, див. БУБОНІТИ.
= белькотіти лепетать