БЕЗМЕЖНИЙ

БЕЗМЕ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний.

Хоч тремтить ся темрява безмежна, але хто збагне її тремтіння? (Леся Українка);

Не видно живого – тільки небо та степ, а серед того безмежного степу тільки нас двоє мріє, як комашки (С. Васильченко);

Зелом проросли пустель сухі безмежні гони (П. Тичина);

Вчені виявляють загадкові об'єкти у безмежних космічних просторах (із журн.);

// Нічим не обмежений, не поставлений ні в які рамки.

Життя коротке, та безмежна штука І незглибиме творче ремесло (І. Франко);

Зливаюся єством з оцим безмежним життям, п'ю сонце і вогкість (М. Грушевський);

Доки не був [Махно] отаманом, доки не мав безмежної влади в руках – ніколи не думав стільки про себе (О. Гончар);

Техніка – безмежна у своїх можливостях (М. Руденко);

Ці дні і ночі пригнічують мене і додають безмежних сил (В. Стус);

Безмежний час щось прикидав собі, на палець міряв небо при дорозі (М. Вінграновський).

2. перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття).

Піднісся [Сенько] й показав своє лице, що на нім проявлявся якийсь сум і безмежна доброта (Л. Мартович);

Він увесь сповнений безмежної відваги й глибокої віри в перемогу (П. Панч);

Якщо безмежна любов до пісні не народилася в мені разом з народженням, тоді прищепила її мені мати (з публіц. літ.).

Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»

БЕЗМЕЖНО →← БЕЗМЕЖНІСТЬ

БЕЗМЕЖНИЙ

Смотреть что такое БЕЗМЕЖНИЙ в других словарях: