НАПІВДИКИЙ

НАПІВДИ́КИЙ, а, е.

1. Не зовсім дикий; з ознаками дикості.

– Я теж вдома виноградом займаюсь, ну в мене різносортиця, більше напівдикі, не те що ваші “сенсо” та “карабурну”. (О. Гончар);

Напівдикі степові коні не одразу скорялися людині (З. Тулуб);

Нові нафтові свердловини прикрасили в минулому напівдикий пейзаж (І. Цюпа).

2. перен. Недостатньо культурний, цивілізований; відсталий.

Ремо відчував свою безсилість у цім середовищі напівдикого суспільства, де .. ніхто не вміє одрізнити місяця від сонця (Олесь Досвітній);

Колись татари – напівдикі кочівники-завойовники разом з луком і стрілами приторочували до сідел цілі снопи звіробою і вживали від усіляких хвороб та ран. (Микола Чернявський);

// Властивий недостатньо культурній, відсталій людині.

Вона так ним знала верховодити, що не було ні одної майже точки між ними, в котрій він не згоджувався б з нею і не піддавався б насліпо її видумкам або напівдиким химерам (О. Кобилянська).