НАЛАПУВАТИ

НАЛА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛА́ПАТИ, аю, аєш, док., кого, що.

1. Лапаючи, обмацуючи, знаходити, виявляти кого-, що-небудь.

В той вечір не йшов [Адольф Карлович] до своєї кімнати, а біг, на ходу налапуючи ключа, який завжди лежав у нього в кишені (Валерій Шевчук);

Помацки налапавши сина, вона обережно перехрестила його (Панас Мирний);

Назар поліз до кишені, налапав сірники, простягнув Ількові (Є. Гуцало);

Доброчин налапав поночі свічку й вийшов надвір (І. Білик).

2. перен., розм. Розшукуючи, виявляти, знаходити кого-, що-небудь.

– Теперечки, спасибі їм, понасилали тих томів: що треба, хоч не скоро, а налапаєш, а тоді – скоріш скарб ізнайдеш, як чого тобі треба (О. Стороженко);

Ти такий мудрий, що бабу спровадиш, а десь по тих сховках синонця [сина] мого налапаєш (В. Медвідь).

3. тільки док., розм. Лапаючи, наловити в якій-небудь кількості.

Пошли дурня по раки, а він жаб налапа (Номис);

Наймити швиденько побігли й налапали під каміннями п'ять раків (І. Нечуй-Левицький).