АВТОНОМІ́СТСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до автономі́ст.
Шукаючи противагу польським автономістським домаганням, Відень потребував союзу з українцями і недвозначно давав зрозуміти останнім свою готовність українізувати Львівський університет (з навч. літ.);
// Власт. автономістові.
Угоди козацької старшини з турецькими султанами, зі шведами, автономістські прагнення старшини майже не знайшли свого відображення в піснях (з навч. літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-а, -е. Прикм. до автономіст.
-а, -е.Прикм. до автономіст.
автономі́стський прикметник