НАДВОЗИ́ТИ, вожу́, везе́ш; мин. ч. надві́з, надвезла́, ло́; док., що, розм.
Привезти, звезти частину чого-небудь.
Уже надвозили трохи жита з лану (Сл. Б. Грінченка).
НАДВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., НАДВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. надві́з, надвезла́, ло́; док., що, розм.
Доставляти, підвозити що-небудь кудись до якогось місця.
Жолкєвський видав наказ, яким забороняв під страхом смерті надвозити або продавати запорозькому війську будь-яку живність чи харч (З. Тулуб).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ДОСТАВЛЯ́ТИ (до місця призначення), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ, ПОСТАВЛЯ́ТИ, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм., ПРА́ВИТИ розм., ПРИПРАВЛЯ́ТИ ро... смотреть
I надвоз`ити-вожу, -везеш; мин. ч. надвіз, надвезла, надвезло; док., перех., розм. Привезти, звезти частину чого-небудь. II надв`озити-ожу, -озиш, нед... смотреть
I надвоз`ити-вожу, -везеш; мин. ч. надвіз, надвезла, надвезло; док. , перех. , розм. Привезти, звезти частину чого-небудь.II надв`озити-ожу, -озиш, не... смотреть
Надво́зити, -во́жу, -во́зиш; надво́зь, -во́зьте; надве́зти́, -везу́, -везе́ш; надві́з, -везла́, -везли́; надві́зши; надвези́, -везі́м, -везі́ть
надво́зити дієслово недоконаного виду розм.