НАВАРИСТИЙ

НАВА́РИСТИЙ¹, а, е.

З густим наваром.

Мати, поставивши перед Василем тарілку наваристого борщу, була не менш здивована з його байдужості до любимої страви (Ю. Яновський);

Як смачно тут [в ресторані] пахло! Які борщі кипіли, танцювали над вогнищами, стікаючи наваристими червоними патьоками по казанах!.. (О. Гончар);

Згадалися йому [Григорію] наваристі супи і кулеші з гороху, що їх варила ще покійна мати (В. Дрозд).

НАВА́РИСТИЙ², а, е, прост.

Який дає непоганий навар (див. нава́р²).

Наваристий рейс учора трапився, – посміхнувсь до себе, – дачника перевіз, людину виручив, а дачник щедро віддячив (В. Дрозд).