МОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії.
Слідчий довго чогось моргав запаленими віями (Ю. Збанацький);
// Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі).
Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Хоткевич);
Голова хижака з закарлюченим дзьобом звісилася вниз, і око дивиться знизу на мисливця – уважно, не моргаючи (О. Донченко).
2. до кого, на кого, кому і без дод. Подавати знак рухом повіки, брови.
– Хіба ви думаєте, що я не бачу, як ви моргаєте? – повернувся до нього пан становий (Панас Мирний);
Підпара не любив жартів. Але Максима не легко було спинити. Він вже моргав до Гаврила (М. Коцюбинський);
Тася стояла збоку, знизувала плечима і моргала чоловікові (С. Журахович);
// Рухаючи бровами, повіками, залицятися, кокетувати, підморгувати.
Марніє Маринине лице, линяють чорні брови. Перестали молоді хлопці моргати на Марину (І. Нечуй-Левицький);
[Василь:] Коли б був паскудним, не моргала б! (М. Кропивницький).
3. перен. Нерівномірно, переривчасто світити, блимати (про предмети, що світять або світяться).
Як тільки світова зірниця На небі зачала моргать, То вся Троянськая станиця Взялася мертвих зволікать (І. Котляревський);
Лампи серед навислих сутінків коридора моргали полохливо (І. Франко);
До села Гаїв шляхом мчала машина, раз по раз моргаючи сліпучо фарами (І. Цюпа).
◇ І (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти (рідко не морга́ти) див. моргну́ти;
(1) Морга́ти брова́ми (брово́ю, ву́сом) – залицяючись, рухати бровами, вусом.
Козаченько грає, Бровами моргає... (з народної пісні).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
БЛИ́СКАТИ (чим і без додатка — уривчасто, з перервами світити; посилати короткі світлові сигнали), БЛИ́МАТИ, МИГА́ТИ, МОРГА́ТИ розм. То поїзд лине з гу... смотреть
і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Квітка-Основ’яненко); Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш... (І. Котляревський); Щохвилі ціле зібрання переривало його оповідання грімким реготом, але бесідник навіть вусом не моргнув (І. Франко); Юрко й бровою не моргнув (Л. Мартович). і у́сом не морга́ти. “Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко… на-на!..” гукнули, як на ґвалт. А наш Рябко тобі і вусом не моргає (П. Гулак-Артемовський).... смотреть
-аю, -аєш, недок. 1) Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії. || Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі). 2) до кого, на кого, кому... смотреть
-аю, -аєш, недок. 1》 Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії.|| Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі).2》 до кого, на кого, ком... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.Дієприслівникова форма: моргавши, моргаючиморгатьДеепричастная форма: моргав, моргая
недок. моргати, док. моргнутиto blink, to wink, to twinkle; to nict(it)ateоком не моргнувши — without batting an eyelid
(очима) кліпати, лупати, підморгувати, п. ф. морг; (- світло — ще) блимати; п-к -АЮЧИИ, що моргає, звиклий моргати, радий підморгнути, моргун, моргучий, д. моргосліпий, (- світло) мерехтливий, миготливий, блимкий.... смотреть
[morhaty]дієсл.Mrugać
Морга́ти, -га́ю, -га́єш; моргну́ти, -гну́, -гне́ш на кого, до кого
【未】1) 眨眼2) 向…使眼色
несов. - моргати, сов. - моргнути моргать, моргнуть, мигать, мигнуть
див. залицятися
морга́ти дієслово недоконаного виду
Blinka
Blunke
Лыпаць
-аю, -аєш mrugać
лыпаць
лыпаць