МАЖОРОМІНО́Р, у, ч.
Музичний лад, що утворюється внаслідок об'єднання мажору й мінору з тією самою основною тональністю.
Композитор передає зміст кожної пісні за допомогою різних музичних прийомів: розширений мажоромінор, яскраві тональні зіставлення (з наук. літ.);
Ансамбль вражає природною чистотою інтонації, умінням створювати звучання. І ще маніпулюванням “блюзовими нотами” – мінливими вокальними тонами мажоромінору (з газ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
особлива об’єднана система, яка сполучає однойменні лади - мажор і мінор однієї тональності, а обидві терції ладу використовуються як рівноправні. М.-м. в музиці ХХ ст. розробляли Г.Риман, А.Маркс, Г.Вебер, Ф.Геварт, Г.Катуар, І.Способін, С.Прокоф’єв, Д.Шостакович, П.Хіндеміт Б.Яворський та ін.... смотреть
-у, ч., муз. Те саме, що мажор-мінор.
[mażorominor]ч.dur-moll
-у, ч. , муз. Те саме, що мажор-мінор.
мажороміно́р іменник чоловічого роду
імен. чол. роду