МАЖА

МА́ЖА, і, ж.

1. Те саме, що мажа́ра 1.

Сулейман віз із собою тільки Стамбульський віринець: на здоровенних мажах, запряжених волами, залізні літки з левами, тиграми, пантерами (П. Загребельний).

2. заст. Чумацький віз.

Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі, вкриті шкурами, закурені в далекій дорозі (М. Коцюбинський);

На добру чверть милі розтягнулася валка. Риплять довжелезні мажі, ковані залізом, як рипіли за часів Святославових (З. Тулуб);

І поки довга валка маж, риплячи повзла угору, дивився на них дід, спершись на свій посох (Д. Білий);

* У порівн. Риплять спроквола виконкомівські пера, як чумацька мажа про сіль (Б. Антоненко-Давидович);

// чого. Міра ваги або об'єму, що дорівнює місткості одного чумацького воза.

[Третій чумак:] У нас же так: щоб лисих [турків] напоїти, то треба кварту брати. А за ню [неї] ярмо віддай шинкарочці чи солі надсип з третину мажі (С. Голованівський).

3. діал. Мажара (у 2 знач.).

Курять дороги за півторатонками, тракторами-тягачами, безтарками, простими мажами (Ю. Яновський);

По шляхах І пішо, й кінно, на селянських мажах Убогий люд із радістю в очах Спішив у Переяслав (Л. Забашта).