ЛЯПАННЯ

ЛЯ́ПАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. ля́пати і звуки, утворювані цією дією.

Не помічав [Проць], що стоїть зовсім мокрий серед дороги, що курява на ній не тільки прибита, але й перетворилась уже в багнюку: ріс тут, серед хлюпоту, плюскоту й ляпання, ніби рослина (Валерій Шевчук);

За дверима чулось шелестіння сторінок, ляпання книжкою в стіл і сердите бурчання (М. Коцюбинський);

Вона вже скінчила їсти і тепер .. ляпала себе по щоці ложкою й прислухалась до того ляпання (Грицько Григоренко);

Чуть було ляпання заяложених карт .. і дріботіння дощу по вікні (В. Винниченко);

Чую ляпання босих ніг Мікі в коридорі. Він повертається до своєї кімнати (Ю. Андрухович).