ЛЬВІВ'Я́НИ, я́н, мн. (одн. львів'я́нин, а, ч.; львів'я́нка, и, ж.).
Мешканці Львова.
Львів'янин Гаватович пише також майже по чисто народному свої інтермедії (І. Франко);
Вірменин, що знав татарську мову, став просити татарина за зменшення окупу, котрого львів'яни не в силі заплатити, бо князь Вишневецький обдер їх до нитки (А. Чайковський);
– То, може, сходимо до струмка, вмиємося та трохи причепуримося, щоб нас львів'янки не лякалися, коли зустрічатимуть? – пропонує Макар (Є. Доломан);
Старі львів'яни уголос казали, що Івасюка вбили, бо він писав українські пісні, які заполонили світ (М. Матіос).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»