ЛИЦЮВА́ЛЬНИК, а, ч.
Фахівець із лицювальних робіт.
Професійно-технічне училище проводить набір учнів на новий навчальний рік за спеціальностями: маляр-штукатур, кахельник-лицювальник та лицювальник-мозаїст (з газ.);
У ІІІ етапі Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів з професії лицювальник-плиточник узяло участь 27 переможців ІІ етапу конкурсу (з газ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
імен. чол. роду, жив.облицовщик
-а, ч. Той, хто займається лицюванням.
-а, ч. Той, хто займається лицюванням.
лицюва́льник іменник чоловічого роду, істота
лицювальник, -а