КІЛО́К, лка́, ч.
1. Груба палиця (іноді жердина), загострена з одного кінця; паля (у 2 знач.), гострокіл.
Усі вулиці в Вербівці ніби зумисне обсаджені високими вербами: то поросли вербові кілки тинів (І. Нечуй-Левицький);
Тимон зачепився ногою за свій власний кілок, упав та вже й не підвівся на рівні ноги (Д. Бузько);
В березі на високих кілках звисав довгий, густий невід (О. Десняк);
Коли я проходжу через підперту кілком браму, мені здається, що моє життя кінчилось (Б. Антоненко-Давидович).
2. Дерев'яний стрижень, закріплений у чому-небудь для вішання одягу, рушника і т. ін.
Він почепив на кілок шапку, роздягся й закинув на жердку свиту (М. Коцюбинський);
Я ввійшла в хату, побачила на кілку його гімнастерку, на стіні дробовик (М. Чабанівський);
Крізь відчинені дверцята я побачив там на полицях якісь горнятка, на кілку – сито (К. Гриб);
* У порівн. Як дома, то до півдня буде [панночка] вбиратись, та начіпляє на себе всього, що треба, а чого й зовсім не треба, як на кілок у коморі (Марко Вовчок).
3. муз. Дерев'яний або металевий пристрій на струнних інструментах, до якого прикріплюють струни.
За допомогою кілка здійснюють настроювання музичного інструмента (з навч. літ.).
○ (1) Ні кілка́ ні дрючка́, перев. зі сл. мати із запереч., у знач. присл. – нічого.
– Я з колишньої шляхти, що не має ні кілка ні дрючка (З. Тулуб);
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) кіло́к у тин, зі сл. упертися, у знач. присл. – дуже, надто.
– Інші всюди заробляють, а ти всюди проробляєш, – підвищує голос Марійка. – Бо уперся, мов кілок у тин, і навіть за медом не нагнешся. – Хе, – знаю твій мед, – підсміюється Іван (М. Стельмах);
Гризло звелів, щоб той їхав негайно, а Куземко знов за своє: уперся як кілок у тин, не поїду, і все (В. Шкляр).
◇ Вбива́ти (забива́ти) / вби́ти (заби́ти) оси́ковий кіло́к (кіл) [у моги́лу] див. вбива́ти¹;
(3) До оси́кового кілка́ – до кінця життя, до смерті.
Їхня-бо [панських слуг] батьківщина – то лакейські передпокої в панських палацах! Там вони житимуть аж до осикового кілка (Остап Вишня);
(4) З пе́ршого кілка́, зі сл. починати – з самого початку, з нічого.
Все доводилося починати з нуля, з першого кілка, але енергія першопрохідців була воістину невичерпною (із журн.);
Великої промисловості в Білорусії до революції не було, все доводилось починати, як кажуть, з першого кілка (з газ.);
Кілко́м стоя́ти / ста́ти див. стоя́ти;
Кілко́м стримі́ти у душі́ див. стримі́ти;
Стоя́ти / ста́ти кілко́м (коло́м) в го́рлі див. стоя́ти;
Теса́ти кі́лля (кілки́) на голові́ (рідко на ті́мені) див. теса́ти;
[Хоч] кіл (кіло́к, кілка́, кола́ і т. ін.) на голові́ теши́ (рідше теші́ть) див. теса́ти;
(5) Як (мов, нена́че і т. ін.) на кілку́, зі сл. теліпатися, висіти і т. ін. – дуже вільно (лежати на кому-небудь – про одяг).
“Але ж талія моя не кругла – сукня пообвисала й теліпається, неначе на кілку”, – подумала Балабушиха (І. Нечуй-Левицький);
– А на кого ж вони там міряти [костюм] будуть, коли шитимуть? – На кого-небудь! – Що значить – на кого-небудь? Ну пошиють, а ти одягнеш, і висітиме він, як на кілку! (С. Олійник);
Як соро́ка на тину́ (на кілку́, рідше на терни́ні) див. соро́ка.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.;... смотреть
вбива́ти / вби́ти оси́ковий кіло́к (кіл) у моги́лу кого, чого. Покінчити з ким-, чим-небудь. Є в О. Підсухи поема “Похорон бюрократа”... Закінчується вона народним гулянням після такого довгожданого похорону. Мабуть, це надто поспішно — вбивати осиковий кіл у могилу останнього бюрократа (З газети). стоя́ти / ста́ти кілко́м (ко́лом) в го́рлі. 1. Не проходити, застрявати (про несмачну, важку, суху їжу). — А криницю під вербою хто почистив од муляки, вода вже встоялась, чиста й студена.— Хай би та чиста й студена вода кілком у горлі твоєму стала! (Є. Гуцало). 2. Дуже набридати, остогидіти. — Вже мені ті його вірші кілком в горлі стоять! (І. Франко). теса́ти кі́лля (кілки́) на голові́ кому. Знущатися з кого-небудь, показуючи свої примхи, прискіпуючись до когось. (Єфрем:) От кажуть, що навсправжки таких людей не бува, котрим можна безпечно тесать кілля на голові! (М. Кропивницький); (Клим:) Як попустите моїй бабі, то вона всім вам почне кілки на голові тесати (Р. Іваничук). на ті́м’ю кі́лля теса́ти. (Хлопи:) Пан почне вам живо На тім’ю кілля ще тесать! (І. Франко). (хоч) кіл (кіло́к, кілка́, кола́ і т. ін.) на голові́ теши́ кому. Уживається для характеристики нерозумної, впертої, настирливої людини. (Старшина:) Отак же і наш мужик: кіл йому на голові тешіть, а він таки своєї гнутиме! (М. Кропивницький); Уже я йому й правду під ніс тикав, а він своє та й своє. Сказано — дурному хоч кіл на голові теши! (П. Куліш); Як упреться (Безбородько), наче стовпець у плоті, нічим не поворушиш, хоч кіл на голові теши (М. Стельмах); Коли Корній вже що надумає, то хоч кілок на голові йому теши (А. Дімаров); Вона (Оленка) ж у нас камінна. Їй хоч кілка на голові теши (В. Кучер); Далеко він може піти, бо у Ватрича вдача така: “як затнеться, хоч кола теши на голові — не поступиться” (З газети). як (мов, ні́би і т. ін.) кіло́к у тин, зі сл. упе́ртися. Дуже, надто. — Інші всюди заробляють, а ти всюди проробляєш,— підвищує голос Марійка.— Бо уперся мов кілок у тин і навіть за медом не нагнешся.— Хе,— знаю твій мед,— підсміюється Іван (М. Стельмах).... смотреть
-лка, ч. 1) Груба палиця (іноді – жердина), загострена з одного кінця; паля, гострокіл. •• Вбити (забити) осиковий кілок — покінчити з чим-небудь, ост... смотреть
-лка, ч. 1》 Груба палиця (іноді – жердина), загострена з одного кінця; паля, гострокіл.Вбити (забити) осиковий кілок — покінчити з чим-небудь, остаточ... смотреть
кіло́к[к'ілок]-лка, м. (на) -лку, мн. -лки, -лк'іў
на струнних інструментах - дерев’яні або металеві пристрої, до яких прикріплюються струни; за допомогою К. збільшується або зменшується натягання струн, тобто відбувається настроювання інструменту.... смотреть
Хоч кілля на голові теши.Про людину, до якої ніяк не доходить, що себе треба добре поводити.
[kiłok]ч.kołek
імен. чол. родукол
【阳】 (一修尖的) 粗棍, 橛, 椿
див. палиця
Кіло́к, кілка́, на кілку́; кілки́, -кі́в
див. кіл
кіло́к дерев'яний цвях, яким прибивають підошву (ст)
{кіло́к} -лка́, м. (на) -лку́, мн. -лки́, -лкі́ў.
кол; (поменьше; вешалка) колышек
кіло́к іменник чоловічого роду
-лка m kołek, palik
пакіл; кілочок.
сапожный гвоздь
кілок, -лка