КУСАТИ

КУСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. кого, що. Ранити, встромляючи зуби, захоплюючи дзьобом і т. ін.

Котрий пес багато бреше, той мало кусає (прислів'я);

Хоч би тобі лихе слово Почув хто од його .. І собаки не кусали Москаля Максима (Т. Шевченко);

Він вигинається і кусає матір за руку. Та, скрикнувши, відсмикує руку (І. Багмут);

* Образно. [Горнов:] А терпкою я здався їй кислицею: вже вона пробувала кусати мене з усіх боків, та тільки оскому набила (М. Кропивницький);

// Здавлювати, захоплюючи зубами.

Байда, коли його кусають, цілують і щипають, тільки заплющує очі з філософічно-добрим виглядом (В. Винниченко);

Параска Тихонівна, давлячись слізьми, кусала подушку (Ю. Яновський);

Мужики хмуро кусали вуса (А. Головко);

Каштанчик фецає задньою ногою й удавано кусає Марусю за руку (Б. Антоненко-Давидович);

В збентезі, кусаючи в зубах зірваний листок, дивився [Данько] кудись угору на місяць (О. Гончар);

// Ранити жалом або хоботком (про комах).

Грошей вчора він проциндрив щось не трохи, .. Паню через те всю ніч кусали блохи (П. Гулак-Артемовський);

– Чи то мало кого комарі кусають... (Леся Українка);

Мабуть, досі немовля спало, та мурахи почали кусати – й прокинулося (Є. Гуцало);

// перен. Завдавати болю, образи; уражати.

– Так ви гадаєте, що ваша жінка свята? – з масною усмішкою кусає його Погиба (М. Стельмах);

У голові гули злі бджоли, кусали безвільні думки (Люко Дашвар).

2. що. Відокремлювати невеликі частинки чого-небудь, захоплюючи, здавлюючи зубами.

Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем з середини сливи (М. Коцюбинський);

На яблуках ще були стружки, та ми обтирали їх руками й кусали так люто, що сік розлітався на боки (Ю. Яновський);

Ліда Пєтушкова кусає нігті, стримуючи ридання (Є. Доломан);

Я обережно перекусив цукерку пополам. Але невдало – одна половинка вийшла більша, друга – менша. А ще кусати – тільки покришиш (В. Нестайко);

// Роздавлювати зубами.

Василина взяла горіхи й почала їх навіщось кусати (І. Нечуй-Левицький).

3. Те саме, що куса́тися 1.

Мухи та комарі кусають до пори (прислів'я);

* Образно. Правда, не варт усього переймати, що по воді пливе. Люди – божі собаки: і брешуть, і кусають (М. Коцюбинський);

Берія не виходив з пітьми. Він діяв звичними методами: кусати мовчки, тихцем, потайки (П. Загребельний).

4. розм. Подразнювати шкіру; пекти.

Спіткнулась [Маріка], голими рученятами в сніг, а він – кусать, а він – колоть. Насилу втекла (С. Васильченко);

І баба вже розповідала про горіхи .. Про осінні, сині від інею, лісові стежки, які кусали за п'яти, коли ходила збирати усе те (Є. Гуцало).

5. що, фам. Їсти.

Не тільки нічим содержуватися [утримуватися] з діточками, та глядіть лишень, чи є що кусати! (Г. Квітка-Основ'яненко);

За годинки поспішали люди з роботою, щоб було що і самому кусати і вивезти лишнє на продаж (Панас Мирний);

Ми заходжувались бенкетувати: кусали, скільки могли, запашний м'який хліб і потрошку халви (А. Дімаров).

◇ (1) Куса́ти гу́би – виявляти почуття досади, заздрощів, хвилювання і т. ін;.

[Пузир:] Восени поїдемо .. в земський банк – нехай всі ті, що сміялися з мого кожуха, губи кусають! (І. Карпенко-Карий);

Піти ще по двору проходитись, хай дивляться та губи кусають! (М. Старицький);

Вiн [Онисим] крутився довго, кусав губи, спльовував, тодi йшов до стайнi чи до .комори i тихо скиглив у сутiнках (Р. Андріяшик);

(2) Куса́ти за п'я́ти кого і без дод. – таємно чинити зло, робити комусь підлість і т. ін.

Пан обозний – псяюха з тих псяюх, які в ноги не тільки панам і гетьманам, а й простому людові кланяються, щоб кусати за п'яти... (О. Ільченко);

(3) Куса́ти за се́рце – дошкуляти, завдавати страждань (про образу і т. ін.).

Гірка образа давила її за душу, кусала за серце (Панас Мирний);

(4) Куса́ти (гри́зти) собі́ (рідко свої́) лі́кті (рідко па́льці) – досадувати на непоправність чого-небудь, шкодувати за чимсь втраченим, нездійсненим і т. ін.

– Ех, Зіньку, Зіньку, – зітхнув сторож. – Допарубкуєтесь ви, що проґавите Тетяну. Будете кусати лікті (С. Добровольський);

Катря йому законна дружина, все старе давно минулося й більше не повернеться. Хай шаленіє Соломія та кусає собі лікті (В. Кучер);

– Дурна я! От дурна. Нащо було відмовлятися? Зараз би сама там стояла, коло Павла. А так пальці кусай (В. Кучер);

Багатії вже й лікті кусають, що мене обрали [головою сільради], та пізно (Ю. Збанацький);

Біснуйтеся, яничари, лікті свої гризіть. Зустрінуть вас кулі гарячі та шабельки блискучі (В. Чемерис).