КУ́ПЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що, розм.
Збирати докупи; скупчувати.
Цього не було б, якби були які осередки, що купчили коло себе інтелігенцію (Б. Грінченко);
Троян сидів у своєму барачку, за столиком, над картою-генералкою, але нічого на ній не бачив. Купчив думки (У. Самчук);
Навесні степові вітри купчили молочно-сизі хмари (Н. Рибак).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ,... смотреть
-чу, -чиш, недок., перех., розм. Збирати докупи; скупчувати.
-чу, -чиш, недок. , перех. , розм. Збирати докупи; скупчувати.
разг. собирать; скоплять (постепенно); разг. скучивать (тесно на малом пространстве)
ку́пчити дієслово недоконаного виду розм.