КРО́ПЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до кропи́ти 1, 3.
Земле Полтавщини, кроплена моєю кров'ю, благословенна будь в житті! (Ю. Яновський);
Бачу я тебе, немов ромашку, На світанні кроплену в росі (А. Малишко);
Той бідний виквіт рідної землі, що, кроплений дніпровою водою, своєю присягався головою – що розпізнав рахманний біль землі (В. Стус);
Князі та бояри хапали один одного за окуплені бороди .. Те не від добра: їхнє життя також не медами кроплене (Ю. Мушкетик);
Була [Роксоляна] така одушевлено гарна в перлистих слезах [сльозах] своїх, як весна, кроплена дощиком (О. Назарук).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»