КРОВ, і, ж.
1. Червона рідина, яка, циркулюючи в замкнутій кровоносній системі організму, забезпечує живлення його клітин і обмін речовин у ньому.
Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте (Т. Шевченко);
Вогкий холод зціплював кров у жилах (М. Коцюбинський);
Дядьки, що враз стали дiдами, бухикаючи на все село, кров'ю вiдхаркували той Хорол, ту гнилу безправну осiнь (О. Гончар);
* Образно. Чорні вишки Баку кров землі посилають У труби (В. Сосюра);
Ми знаєм крики наших вод, коли вони горiли кров'ю. Тi крики в нас. Бо ми – народ. I води нашi – кров з любов'ю! (М. Вінграновський);
* У порівн. Намагаюсь стримати їх [сльози] руками, але вони порскають крізь пальці – рясні і гарячі, і такі густі, як кров (С. Андрухович).
2. перен. Людські жертви при якому-небудь зіткненні, боротьбі, війні тощо; убивства, кровопролиття.
Окопне життя, злигодні, кров, вогонь і рани посіяли в мільйонах сердець тривогу (О. Довженко);
Треба буде крові та крові, щоб вибити його [противника] вдруге... (О. Гончар).
3. Порода, породистість тварин.
Гнат Щербина .. своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (М. Стельмах).
4. перев. з означ., перен. Про рід, походження, національність людини.
[Хуса:] Його жона царської крові! (Леся Українка);
В жилах його дітей не текла кров бранок, захоплених в горах і долинах Алтаю або в містах Ірану (В. Домонтович);
– Козарлюга з тебе хоч куди, справжня чумацька кров (М. Стельмах);
Усі знають, що герцогський титул мають особи королівської крові (Люко Дашвар);
// у сполуч. з присв. займ., розм. Про близьких родичів (перев. про нащадків, дітей).
Жалко матері своєї дитини. Уже який .. він не лихий.., а все ж таки своя кров... (Панас Мирний);
– Щоб мене мій син, моя кров, та прив'язав налигачем..? – сичала Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький);
– Вам свідчуся.., що отсей Мошко .. показав мені в .. біді більше серця, .. ніж моя власна кров (І. Франко);
Хлопець зовсім не при собі, відбився від рук, не слухається рідної неньки, дожила на старість: власна дитина, власна кров іде проти її волі! (Е. Андієвська).
5. перев. з означ., перен. Про вдачу, характер, темперамент людини.
Висока Катря та брава, на лицi, як калина, чорне волосся, наче хмiль, кучерями обвиває її голову, карi очi так утiшно виглядають з-пiд довгих вiй, загара на обличчi доводить, що не буряковий квас, а гаряча кров дзюрчить у її жилах (І. Нечуй-Левицький);
[Річард:] Мої всі кревні волі домагались .. Така вже кров (Леся Українка);
Така вже кров нашої породи – падка на землю і науку (М. Стельмах).
6. перен., розм. Про те, що придбане важкою працею, великими зусиллями.
Один бурлака схопив з стола золотий годинник .. – Не зачіпай! Це наша кров! – крикнув Микола (І. Нечуй-Левицький).
Брати́ по се́рцю й кро́ві див. брат;
(1) До кро́ві – так, що аж виступила, потекла кров.
Одна люба, тиха дівчинка вкусила мене колись до живої крові, як я силоміць піднесла її на руки... (Марко Вовчок);
Хляпотіли на стертих до крові ногах збучавілі постоли з волової шкіри (М. Стельмах);
Кусень хліба, молоко в торбині, Босі ніжки, збиті до крові, – Гонить хлопчик гуси по стежині, Прутиком похвиськує в траві (В. Симоненко);
Не можна було зупинити росту тієї густої, гіркої трави погорди, яка, хоч і різала його до крові, пустила коріння надто глибоко, аби він міг її вирвати (Любко Дереш);
Замовля́ти / замо́вити кров див. замовля́ти;
Затамо́вувати (зупиня́ти) / затамува́ти (зупини́ти) кров див. затамо́вувати;
Захлина́тися / захлину́тися у вла́сній кро́ві́ (вла́сною кро́в'ю) див. захлина́тися;
(2) Кров зупиня́ється (спиня́ється) / зупини́лася (спини́лася) – припиняється (припинилася) кровотеча.
Євгешка .. одірвав трохи червоної матерії й туго перев'язав ногу. Але кров не зупинилась (О. Донченко);
Акордеон виливає таку аргентинську пристрасть, аж у серцях перехожих попівен спиняється кров (Ю. Андрухович);
(3) Неви́нна кров – людина або жива істота, за якою немає ніякої вини.
[Четвертий голос:] Покарає Зевс за кров невинну (Леся Українка);
Під багрецем останнього проміння і земля їм здається скривавленою, – так багато пролито невинної крові у цім краю (П. Воронько);
Праведна помста часто теж проливає невинну кров (Р. Іваничук);
– Творімо за невинну кров моління, щоб тілом недоторканим воскрес!.. (Ю. Андрухович);
Припли́в (прили́в) кро́ві див. припли́в;
Пролиття́ (рідко проли́в) кро́ві див. пролиття́;
Розганя́ти (розго́нити) / розігна́ти кров див. розганя́ти;
Схо́дити (стіка́ти) / зійти́ (стекти́) кро́в'ю див. схо́дити;
(4) У кро́ві – закривавлений.
Двох селян добре вже було вдарено камінням, а третій був у крові після Ярошевого шворня (Б. Грінченко);
Хіба знати, як швидко живе ніч, коли отак у льоху побитий і весь у крові (А. Головко);
Короткий зимовий день згасав у крові й муках, примусивши монголів відступити (В. Малик);
Ціно́ю життя́ (кро́ві, че́сті, ща́стя і т. ін.) див. ціна́;
(5) Чо́рна кров:
а) про загиблих ворогів.
Притуплялися шаблі від крові чорної (В. Сосюра);
– Як лев, між нами він стояв, Рукою він меча стискав, І кров лилась, ворожа чорна кров – річками (М. Рильський);
б) венозна кров.
Володимир схилився чолом на руку. Вуса кусає. На скроні жила б'ється, кров'ю чорною наливається (Н. Королева);
Їхали ми – десятеро запорожців – по вигорілому степу, і відхекували чорну кров із порубаних грудей (Д. Білий).
△ Гру́па кро́ві див. гру́па;
Зара́ження кро́ві див. зара́ження;
Перелива́ти / перели́ти кров див. перелива́ти;
Прилиття́ кро́ві див. прилиття́;
(6) Чи́стої кро́ві (поро́ди) хто – чистокровний, не змішаної породи, чистопородний.
* Образно. О златоглавий мій! Не раз голота атарська пила твою чисту кров, Не раз знущалася з твоєї плоті, Та духу твого варвар не зборов (Ю. Клен);
Кожне його слово – це була чиста кров, це була правда і обрис майбутнього... (М. Стельмах).
◇ (7) [Аж] кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому – хто-небудь раптово почервонів.
Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка);
Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський);
Висиса́ти (висмо́ктувати, витяга́ти, випива́ти) / ви́ссати (ви́смоктати, ви́тягти, ви́пити) [всю] кров (си́лу, [всі] си́ли (со́ки)) див. висиса́ти;
Ви́точити кров див. вито́чувати²;
Втопи́ти в кро́ві див. втопи́ти;
Вхо́дити / ввійти́ [в плоть і] в кров див. вхо́дити;
(8) Гово́рить (обзива́ється, озива́ється) / заговори́ла (обізва́лася, озва́лася) кров яка, чия – виявляються чиїсь приховані погляди, настрої, звички, властиві певному родові, соціальній групі.
Аркадій Петрович уже сміявся над собою: Ха-ха! Заговорила дворянська кров... (М. Коцюбинський);
А наймолодший [син] – мій вогник, .. як він востаннє спалахнув! вся батьківська кров обізвалась! (Леся Українка);
Гово́рить (обзива́ється, озива́ється) / обізва́вся (озва́вся) го́лос кро́ві див. го́лос;
(9) Голуба́ кров – аристократичне походження.
Вже не простежиш тепер тої грані, де зіткнулася голуба кров шляхетська і наша кров, чорна, як земля, на якій живемо справіку (П. Загребельний);
– Вони шпигають, що в мене голуба кров та руки аристократа і я не люблю простого народу... (В. Дрозд);
(10) Дворя́нська (голуба́, блаки́тна) кров тече́ у жи́лах чиїх, кого – хто-небудь має аристократичне, родовите походження.
– Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний);
Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар);
– Ми всі тут однакові, – зауважив Кривошеєв. – У твоїх жилах, Степане, тече не голуба кров (М. Руденко);
Добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в'ю [та кістка́ми] див. добува́ти;
До оста́нньої кра́плі (ка́плі, крапли́ни і т. ін.) кро́ві див. кра́пля;
Душа́ облива́ється кро́в'ю див. душа́;
Залива́ти / зали́ти кро́в'ю див. залива́ти;
Заморо́жувати / заморо́зити кров [у жи́лах] див. заморо́жувати;
Здобу́тий кро́в'ю див. здобу́тий;
Зми́ти кро́в'ю ганьбу́ (со́ром) див. змива́ти;
Зро́шувати / зроси́ти (скропи́ти) [вла́сною (своє́ю)] кро́в'ю зе́млю (шлях) див. зро́шувати;
Ки́дати / ки́нути кров див. ки́дати;
Кі́стка (кість) від кі́стки (ко́сті) [кров від кро́ві] див. кі́стка;
(11) Кров гра́є (шуму́є) / загра́ла (зашумі́ла) у кому, у кого і без дод.:
а) хто-небудь відчуває приплив сили, енергії і т. ін.
[Храпко (сам):] Так кров грає, у голову б'є... І дума чоловік: от-от щастя запопаду, он де воно криється (Панас Мирний);
– Часом так погано, що й на світ не дивився б, а часом чую, як кров у мені грає (М. Коцюбинський);
Билося серце і грала кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого (С. Васильченко);
Шумує кров у юнака, б'є в голову завзяттям юнацьким, аж хлюпає (А. Головко);
У вбранні зеленім ти пройшла повз мене, глянула – шалено зашуміла кров... (В. Сосюра);
Пан Мартин, відчувши, як знову в жилах заграла кров, непомітно для інших прибрав свого звичайного гоноровитого вигляду (В. Малик);
б) (чия) у кого-небудь виявляються натура, характер, звички, погляди і т. ін. (перев. батьків чи інших кровних родичів).
[Баба Олена (перехрестилася):] Свят, свят, свят! Ага!.. Ось воно! Ось воно! Заграла й у тобі Петричева кров (Я. Галан); (12) Кров за кров – відплата, помста вбивством за вбивство.
“Уб'єм брата! спалим хату!” – Сказали, і сталось. Все б, здається, ні, на кару Сироти остались. В сльозах росли, та й виросли; Замучені руки Розв'язались – і кров за кров (Т. Шевченко);
– А що ж, вони наших рубатимуть, на рожни підніматимуть, а ми з ними цяцькатись? – говорили бійці загону. – Ні, зуб за зуб! Кров за кров! (О. Гончар);
На ранок місто забіліло першими листівками: “Кров за кров! Смерть за смерть!” (О. Гончар); (13) Кров залива́є / залила́ обли́ччя (лице́) кому – хто-небудь червоніє від чогось.
Я чую, як червонію, як кров заливає мені все лице (Г. Хоткевич);
Гаряча кров заливає обличчя молодиці, вона здатна кинути коромисло з цеберками й утекти геть звідси (М. Івченко);
Зачує кроки Юхимові до клуні. Тоді кинеться враз, лице їй заливає кров (А. Головко); (14) Кров з молоко́м – здоровий, рожевовидий, рум'яний (про людину та її обличчя).
Гриць .. був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (І. Франко);
– Якраз мені одна підвернулась.., продавцем у крамниці працювала, кров з молоком (Ю. Збанацький);
Дівка – кров з молоком, тільки чомусь понура й сумна (М. Малиновська);
Цей практикант – жартівник і веселун, кров з молоком (С. Процюк); (15) Кров і плоть:
а) рідна дитина.
Їм так і не дали виплакатися як .. належить матерям, коли виряджають діточок на самостійне життя .. Без молитви, без хреста благословляли вони кров і плоть свою у стражденну життєву путь... (Ю. Смолич);
Уперше він бачив у ньому свого сина, свою кров і плоть – а також кров і плоть жінки, яку любив понад усе на світі (О. Авраменко, В. Авраменко);
б) єство, сутність.
Неси в щільник свій мозок, кров і плоть. Таких, як ти, кипучі міліони [мільйони] (М. Рильський);
І вперше він синам сказав: – Товариші, Товариші мої, мої великі діти, Моя і кров і плоть, сподіванка моя! (М. Бажан); (16) Кров і смерть! – уживається як заклик до помсти і відплати.
[Гелена:] Ти крикнула до мене: “Кров і смерть!” (Леся Українка);
(17) Кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипи́ть (завиру́є, занурту́є і т. ін.) [у жи́лах (у скро́нях)] у кому, у кого і без дод. – хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін.
Козак скажено крикнув [на мене] і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський);
Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко);
Кров кипіла в моєму серці, я дивився в землю, щоб не виказати себе;
В нащадках їхніх ще кипить кров, хоч як її пускали (П. Загребельний);
(18) Кров повипива́ти – дуже знесилити, змучити.
– Ляхи були, усе взяли, Кров повипивали!.. (Т. Шевченко);
– Багачi! фабриканти! зробили з мене калiку, а тодi i нагнали. Забрали силу, випили кров, та й став непотрiбний (М. Коцюбинський);
(19) Кров (рідко крі́вця) [рі́ками] ллє́ться (тече́, розлива́ється, пролива́ється і т. ін.) / полила́ся (потекла́, розлила́ся, пролила́ся і т. ін.) чия і без дод. – відбувається кровопролиття, гинуть люди (у війні, збройній сутичці і т. ін.).
Горить Корсунь, горить Канів .. чорним шляхом запалало, І кров полилася (Т. Шевченко);
– Не дійде до того, щоб проливалася кров... Ах, Боже! .. певно не дійде (М. Коцюбинський);
В'яне серце моє од щасливих очей, що горять в тумані наді мною... Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою... (В. Сосюра);
– На фронті кров ріками ллється. Самі подумайте, Варваро Гнатівно... (В. Кучер);
Знову і знову роблять люди марні спроби побудувати рай на землі, а крівця все ллється і ллється (І. Жиленко);
Настане – вірю я – година: Загине розбрат на землі... Воскреснуть правда і любов, зберуть докупи всі народи, Не потече вже більше кров (П. Грабовський);
(20) Кров се́рця – найдорожче, що може віддати людина заради кого-, чого-небудь.
Я не на те, слова, ховала вас і напоїла кров'ю свого серця, щоб ви лилися, мов отрута млява, і посідали душі, мов іржа (Леся Українка);
Із воїнами йшов поет [Якуб Колас], незримий, Проти фашистських танків і гармат. Те, що писали ви в ті дні, – не рими, Не вірші, ні! Це більше у сто крат: Це серця кров, це благородна рана... (М. Рильський);
(21) Кров уда́рила в лице́ (в обли́ччя, до лиця́ і т. ін.) кому і без дод. – хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін.
Марії в обличчя вдарила кров, зіниці стали великі, як дві чорні пасльонини (А. Головко);
Остапові вдарила кров до лиця. Несила йому слухати синові речі (К. Гордієнко);
Серце [Сеспеля] переповнилось радістю, в лице вдарила гаряча кров, очі засяяли (Ю. Збанацький);
(22) Кров ударя́є (бу́хає, шиба́є) / уда́рила (забу́хала, шибну́ла) в го́лову (до голови́) кому і без дод. – хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін.
Кров бухала йому до голови, як морська хвиля (М. Коцюбинський);
– Нічого не перекажеш Мар'янці? – Шибнула тому кров у голову (П. Куліш);
Петро Федорович устав; кров ударила в голову; потемніло в очах (Панас Мирний);
Отемнений кінь, спотикаючись, ніс його далі та й далі. І кров уже вдарила в голову (О. Ільченко);
(23) Кров холо́не (крижані́є, застига́є і т. ін.) / захоло́ла (засти́гла, заледені́ла і т. ін.) у жи́лах у кого, кому і без дод. – хто-небудь дуже боїться, тривожиться; кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін.
[Едіта:] Кров мені холоне в жилах, як я дивлюсь на “іграшки” такі (Леся Українка);
Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю – кров у жилах холоне (В. Логвиненко);
Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле);
При тій думці кров заледеніла в його жилах (І. Франко);
Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко);
Згадаймо часи готської експансії на європейському материку – й усі уявлення поміняються місцями, й кров захолоне в жилах (І. Білик);
(24) Кро́в'ю й (та) по́том, зі сл. здобувати, заробляти і т. ін. – важкими зусиллями, непосильною працею; тяжко.
[Кіндрат Антонович:] То цебто я мушу віддати те, що кров'ю та потом увесь вік здобував? (М. Кропивницький);
[Тірца:] Чи се ж не та земля, що здобували для нас батьки своєю крів'ю [кров'ю] й потом? (Леся Українка);
(25) Кро́в'ю се́рця, зі сл. писаний, пройнятий – щиро, з глибокою проникливістю.
Знаю я: потрібні читачеві Кров'ю серця писані рядки (Л. Дмитерко);
Купа́тися / скупа́тися в крові́ див. купа́тися;
Ли́ти (пролива́ти, розлива́ти) / проли́ти (розли́ти) кров див. ли́ти;
Набира́ти / набра́ти пло́ті і кро́ві див. набира́ти;
Набира́тися / набра́тися кро́ві див. набира́тися;
Нали́тий (набі́глий, понали́ваний і т. ін.) кро́в'ю див. нали́тий;
Насиса́тися / насса́тися кро́ві (по́ту, сліз) див. насиса́тися;
Обагри́ти / обагря́ти [свої́] ру́ки кро́в'ю див. обагря́ти;
Обагри́тися / обагря́тися кро́в'ю див. обагря́тися;
Облива́тися кро́в'ю див. облива́тися;
Обли́те кро́в'ю се́рце див. се́рце;
Обли́ти / облива́ти [своє́] се́рце кро́в'ю див. облива́ти;
Пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т. ін.) / попи́ти (посмокта́ти) кров (кро́ві) див. пи́ти;
Поли́тий кро́в'ю див. поли́тий;
Попсува́ти бага́то (нема́ло, чима́ло і т. ін.) кро́ві див. попсува́ти;
Потопи́ти в кро́ві див. потопля́ти;
Поточи́ти кров див. поточи́ти²;
Прокля́ття (проклі́н) кро́ві див. прокля́ття;
Псува́ти / попсува́ти (зіпсува́ти) кров див. псува́ти;
Пусти́ти (спусти́ти) / рідше пуска́ти (спуска́ти) ю́шку (кров, крови́цю, мазку́) [з но́са] див. пуска́ти;
(26) Розігріва́ється / розігрі́ється кров – настає стан збудження.
Чує [коваль], як чортівський напиток ходить по жилах, кров розігрівається, б'є у висках (Н. Кобринська);
Розігріва́ти / розігрі́ти кров див. розігріва́ти;
Розлило́ся мо́ре кро́ві див. мо́ре;
Розпа́лювати кров див. розпа́лювати;
Розпла́чуватися / розплати́тися кро́в'ю див. розпла́чуватися;
Се́рце обкипа́є (закипа́є, окипа́є і т. ін.) / обкипі́ло (закипі́ло, окипі́ло і т. ін.) кро́в'ю (сукрова́тою, смоло́ю, ва́ром і т. ін.) див. се́рце;
Сиді́ти в крові́ див. сиді́ти;
Ска́пувати кро́в'ю див. ска́пувати;
Тону́ти в кро́ві́ див. тону́ти;
Точи́ти кров див. точи́ти²;
Точи́ти кров з се́рця див. точи́ти²;
Умоча́ти (умо́чувати) / умочи́ти (скупа́ти) ру́ки в крові́ див. умоча́ти¹;
Упива́тися / упи́тися кро́в'ю чиєю (кро́ві чиєї) див. упива́тися¹;
Хвилюва́ти (бенте́жити, бунтува́ти) кров див. хвилюва́ти;
(27) [Хоч] кров з но́са – незважаючи ні на що, ні на які обставини, за будь-яких умов і т. ін.
[Халява:] Коли б ми оце були на Подолі, вже б хоч кров з носа, а добули б хоч по невеликій чарчині (М. Кропивницький);
– Треба нам, кров з носа, командира – в сільраду (І. Микитенко);
– Кров з носа, а водокачка буде (А. Головко);
Я їх розумів: самому доводиться іноді зодягатися не до сезону, коли, кров з носа, потрібні кишені (В. Шкляр);
Чоловік уже знає: він мусить навчитися й виконати подвійний тулуп. Мусить – кров з носа (С. Андрухович);
Ціди́ти кров (рі́ки кро́ві) див. ціди́ти;
Шинкува́ти кро́в'ю див. шинкува́ти¹;
Як молоко́ та кров див. молоко́.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
КРОВ, -а, м. 1. Укрытие, завеса, навес над чем-н. (устар.). Под кровомветвей. 2. перен. Жилище, приют (в 1 знач.) (высок.). Ос-таться без крова.Дать к. каму-н.... смотреть
кров м. 1) а) устар. Крыша. б) перен. Дом, жилище, приют. 2) перен. Защита.
кров м. тк. ед.roof; shelter лишённый крова — homeless остаться без крова — be left without a roof over one‘s head лишать крова (вн.) — make* / leave* ... смотреть
кров См. жилище принимать под свой кров... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений.- под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари,1999. кров дом; жилище; приют, покров, укрытие, тень, сень, кровля, крыша, пенаты Словарь русских синонимов. кров 1. см. крыша. 2. см. жилище Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. — М.: Русский язык.З. Е. Александрова.2011. кров сущ. • крыша • кровля Словарь русских синонимов. Контекст 5.0 — Информатик.2012. кров сущ., кол-во синонимов: 12 • дом (111) • жилище (71) • кровля (15) • крыша (49) • навес (38) • пенаты (13) • покров (46) • притул (4) • приют (32) • сень (17) • тень (34) • укрытие (26) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: дом, жилище, кровля, крыша, навес, пенаты, покров, притул, приют, сень, тень, укрытие... смотреть
(аж) кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський). висиса́ти (висмо́ктувати, випива́ти і т. ін.) / ви́ссати (ви́смоктати, ви́пити і т. ін.) (всю) кров з кого і без додатка. 1. Дуже виснажувати, знесилювати кого-небудь. Кров висисає оте остогиджене, Прокляте нишком шиття (П. Грабовський); “Рахіра або земля”. Се випивало його кров і виводило з рівноваги (О. Кобилянська); — Ви бачите, я навіть не червонію, лице моє біле, як і у вас, бо жах висмоктав з мене всю кров (М. Коцюбинський); // Завдавати кому-небудь прикрощів, великого клопоту своєю поведінкою, вчинками, ставленням і т. ін. — Уб’ю гадюку, уб’ю змію!.. Вона (Оксана) з мене кров виссала (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Жорстоко експлуатувати кого-небудь, доводячи до крайнього виснаження. — По-моєму, усяк, хто хоч трохи вище став від сірої маси народу,— не лізь у пани, не висисай з народу крові, а віддай народові все те, що через його придбав (Панас Мирний); Ольга підводиться, розправляє спину і о ви́точити кров з кого—чого. Знесилити, виснажити, ослабити кого-, що-небудь. “Виточить він усю кров з рідної України, щоб запагубити її навіки, щоб дати змогу й силу полякам запанувати на Україні”,— думала Тодозя, йдучи слідком за князем до палацу (І. Нечуй-Левицький); — Я б тобі утер маку,— думав він,— коли б москаль не виточив з мене крові (М. Коцюбинський). вхо́дити / ввійти́ в плоть і (в) кров, книжн. 1. кого, чого. Ставати невід’ємною складовою частиною, основною особливістю, рисою чи властивістю кого-, чого-небудь. Ідея еволюції матерії, що увійшла вже в плоть і кров усього сучасного природознавства, найбільшого значення набула в біології (Вибр. праці М. Г. Холодного). увійти́ в кров і плоть. Нерозривна єдність літератури російської і української проявляється, цілком зрозуміло, не лише в деклараціях. Вона стала традицією, увійшла в кров і плоть наших письменників (С. Крижанівський). 2. перев. вхо́дити / ввійти́ в кров кому і без додатка. Ставати звичним або необхідним для кого-небудь. Вони всі вже були добре обстріляні, і солдатські суворі звичаї входили їм у кров (О. Гончар); Це приятелювання не припинялося з давніх-давен і справді було безкорисливим, увійшло в кров, і друзі рідними поробилися (Іван Ле). до оста́нньої кра́плі (ка́плі) кро́ві, зі сл. би́тися, боро́тися, захища́тися і т. ін. До кінця життя, поки живий. — Висловлюємо повну готовність стояти до останньої краплі крові за Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів (М. Стельмах); Були готові (троянці) до останньої каплі крові свою свободу боронить І нову Трою захищати (І. Котляревський). заморо́жувати / заморо́зити кров (у жи́лах) у кого, кому. Викликати почуття жаху. Все більше і більше впевнялася (Параскіца), що люди не помиляються, що вона відьма — і ця свідомість заморожувала кров у неї (М. Коцюбинський); Мертва душа гляне в очі марою, в жилах мені заморозить всю кров (Леся Українка). кров від кро́ві. Рідна дитина. Синова лайка горіла у ньому .. “Хуліган... оселедець...” І хто? Кістка од його кості і кров од крові (М. Коцюбинський). кров гра́є / кров загра́ла у кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває приплив сили, енергії і т. ін. — Часом так погано, що й на світ не дивився б, а часом чую, як кров у мені грає (М. Коцюбинський); (Храпко (сам):) Так кров грає, у голову б’є... І дума чоловік: от-от щастя запопаду, он де воно криється (Панас Мирний); Билося серце і грала кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого (С. Васильченко). 2. чия. У кого-небудь виявляються натура, характер, звички, погляди і т. ін. (перев. батьків чи інших кровних родичів). (Баба Олена (перехрестилася):) Свят, свят, свят! Ага!.. Ось воно! Ось воно! Заграла й у тобі Петричева кров (Я. Галан). кров заговори́ла (обізва́лася) чия. У кого-небудь виявляються натура, звички, характер, погляди і т. ін., притаманні комусь. Аркадій Петрович уже сміявся над собою: Ха-ха! Заговорила дворянська кров... (М. Коцюбинський); А наймолодший (син) — мій вогник, .. як він востаннє спалахнув! вся батьківська кров обізвалась! (Леся Українка). кров за кров. Відплата, помста вбивством за вбивство. “Уб’єм брата! спалим хату!” — Сказали, і сталось. Все б, здається, ні, на кару Сироти остались. В сльозах росли, та й виросли; Замучені руки Розв’язались — і кров за кров (Т. Шевченко); — А що ж, вони наших рубатимуть, на рожни підніматимуть, а ми з ними цяцькатись? — говорили бійці загону.— Ні, зуб за зуб! Кров за кров! (О. Гончар); Девізом нескорених було: “Кров за кров!” (З газети). кров залива́є / залила́ обли́ччя (лице́) кому. Хто-небудь червоніє від чогось. Богдан відчув, як жарка кров вогнем заливає йому обличчя .. Ти син репресованого, син людини, яку названо ворогом народу (О. Гончар); Зачує кроки Юхимові до клуні. Тоді кинеться враз, лице їй заливає кров (А. Головко). кров з молоко́м. Здоровий, рожевовидий, рум’яний (про людину та її обличчя). Гриць .. був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (І. Франко); — Якраз мені одна підвернулась.., продавцем у крамниці працювала, кров з молоком (Ю. Збанацький). кров і плоть. 1. Рідна дитина. Їм так і не дали виплакатися як .. належить матерям, коли виряджають діточок на самостійне життя .. Без молитви, без хреста благословляли вони кров і плоть свою у стражденну життєву путь... (Ю. Смолич). 2. Єство, сутність. Неси в щільник свій мозок, кров і плоть. Таких, як ти, кипучі міліони (мільйони) (М. Рильський); І вперше він синам сказав: — Товариші, Товариші мої, мої великі діти, Моя і кров і плоть, сподіванка моя! (М. Бажан). плоть і кров. Особистий досвід, пережиті роки разом з рідним народом .. дають поетові той життєвий матеріал, що робить його поезію конкретною і правдивою у своїй плоті і крові (З газети). кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) (у жи́лах (у скро́нях)) у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув (на мене) і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього (солдата) у скронях (О. Довженко). кров (рі́ками) ллє́ться (тече́) / полила́ся (потекла́) чия і без додатка. Гинуть люди. — На фронті кров ріками ллється. Самі подумайте, Варваро Гнатівно... (В. Кучер); Для чого ллється словацька кров тут, на Поліссі, в горах Кавказу чи на берегах Волги? (І. Головченко і О. Мусієнко); Горить Корсунь, горить Канів .. чорним шляхом запалало, І кров полилася (Т. Шевченко); Настане — вірю я — година: Загине розбрат на землі... Воскреснуть правда і любов, зберуть докупи всі народи, Не потече вже більше кров (П. Грабовський). кров уда́рила в лице́ (в обли́ччя, до лиця́ і т. ін.) кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін. Серце (Сеспеля) переповнилось радістю, в лице вдарила гаряча кров, очі засяяли (Ю. Збанацький); Остапові вдарила кров до лиця. Несила йому слухати синові речі (К. Гордієнко); Марії в обличчя вдарила кров, зіниці стали великі, як дві чорні пасльонини (А. Головко). кров ударя́є (бу́хає) / уда́рила (забу́хала) в го́лову (до голови́) кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін. Кров бухала йому до голови, як морська хвиля (М. Коцюбинський); Петро Федорович устав; кров ударила в голову; потемніло в очах (Панас Мирний); Отемнений кінь, спотикаючись, ніс його далі та й далі. І кров уже вдарила в голову (О. Ільченко). кров холо́не (крижані́є, застига́є) / захоло́ла (засти́гла) у жи́лах. Кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін. Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю — кров у жилах холоне (В. Логвиненко); Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле); Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко). пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т. ін.) кров з кого, чию. 1. Тяжко визискувати, експлуатувати кого-небудь. У селі управа колишня: поміщик панствує, п’є кров з бідняків (Нар. опов.); Як ссав (панич Льольо) народну кров, так буде і далі ссати (М. Коцюбинський). попи́ти кро́ві (по́ту) з кого, чиєї, чийого (тривалий час). — Що ж, напанувались, попили .. людської крові, пора й честь знати. Під ці слова в усіх закапелках вагона дрібно подзвонювали збиті заробітчанські коси, що тупились у чужих .. степах (М. Стельмах); Минулося з снопа восьмого чи десятого, попили (багатії) нашого поту — годі! (А. Головко). 2. Знущатися з кого-небудь, кривдити, мучити когось. Мучилася (Горпина), а далі й схаменулася: “Чи я їм справді на глум далася? Один кат кров мою п’є, а та глуха потороча — горілку” (Л. Яновська). пролива́ти / проли́ти кров. 1. за кого—що і без додатка. Гинути, вмирати або мужньо воювати, боротися, відстоюючи щось, захищаючи кого-, що-небудь. Не раз, Україно, в жорстокім бою Ти кров проливала священну свою (М. Рильський); Задумались одчайдушні козацькі голови. І зашуміли полковники. — За що гинули, проливали кров наші смільчаки? (Легенди..); Я боротись за правду готов, Рад за волю пролить свою кров (І. Франко). 2. кого, чию. Вбивати когось, воювати з кимсь. (Жірондист:) Кров Цезаря проливши, Брут обмив усе болото цезарських тріумфів (Леся Українка). розлива́ти кров. Ти знов благословиш розливати кров твого народу! Слухай, віддай мені моїх синів… (М. Коцюбинський). псува́ти / попсува́ти (зіпсува́ти) кров кому. 1. зі сл. собі́. Нервувати, дратуватися. Всі ці причепки редактора я передбачив, але мені від того не легше і мушу псувати собі кров (М. Коцюбинський); (Кіттельгавс:) Щоб не псувати собі крові ще більше, то чи не доладніше було б, пане начальнику, попробувати якось миром влагодити? (Леся Українка); Там (у степах) нема хапливості. Там кожний знає, що скільки не хапайся, а все тобі буде небо, та степ, та могили. І тому чоловік собі їде, не псуючи крові хапливістю, і, нарешті, приїжджає туди, куди йому треба (В. Винниченко). 2. кому. Завдавати кому-небудь багато неприємностей, клопоту; примушувати нервувати, дратувати когось. Характером своїм свавільна Орина немало попсувала крові батькам (М. Стельмах); Був у нас в ті роки такий собі шашіль житомирський, клоп грушевий, скільки він мені крові зіпсував… та цур йому! (О. Гончар). пусти́ти (спусти́ти) / рідше пуска́ти (спуска́ти) ю́шку (кров, ма́зку) (з но́са) кому, рідко з кого. Дуже побити кого-небудь, звичайно до крові, ран, або вбити когось. “Насамперед треба йому пару разів затопити в пику,— думав поручик,— потім пущу йому юшку з носа, відірву вуха, а далі — побачимо” (Переклад С. Масляка); — Як тебе, Левку, скалічили.— Не плач.. Пустили пани з мене юшку, ну та ще будем з них робити м’ясо (М. Стельмах); — Що,— каже,— пожив по-людському, одмінив кров? От нехай пущу йому кров з носа, тоді побачу, яка вона в нього тепер (М. Коцюбинський); — Покиньмо кров врагам пускати. Пора нам відсіль уплітати,— Низ Евріалові сказав (І. Котляревський). сиді́ти в крові́ у кого, кому. Бути притаманним кому-небудь від народження, становити невід’ємну особливість характеру, вдачі і т. ін. Хома .. виклика́в симпатію до себе своїм гумором .. що, здається, вже сидів йому в крові (О. Гончар). скупа́ти ру́ки в крові́. Убити кого-небудь або бути причетним до вбивства. Здавалося йому, що якби знайшов ворога і відомстив, скупав руки у ворожій крові,— все минуло би ся (Г. Хоткевич). скупа́тися в крові́. Вчинити багато вбивств або бути винним у вбивстві багатьох людей. (Голос покликача:) Відпущеник Нартал сказав, що він не хоче знати Риму, що він би хотів скупатись в римській крові, за теє суд його позбавив слова (Леся Українка). тече́ дворя́нська (голуба́, блаки́тна і т. ін.) кров у жи́лах чиїх, кого. Хто-небудь має аристократичне, родовите походження. — Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний); Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар). точи́ти кров. 1. з кого. Експлуатувати, виснажувати кого-небудь тяжкою працею, знущанням і т. ін. — Кому воля, а кому неволя! — сумно одповів дід.— .. Ще ми мало робили, ще з нас мало .. крові точили (Панас Мирний); — А доки вони нами руки потиратимуть? Ми їх не чіпаємо, ми до них не ліземо, а вони? Що вони з нас кров точать? (О. Гончар). точи́ти кров з жил чиїх. В нужді та утисках ми бились, А з наших жил точили кров. Над нами багачі глумились, А ми…корилися їм знов (М. Вороний). 2. з чого. Обкрадати, використовувати з метою наживи. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить (Т. Шевченко). точи́ти кров з се́рця чийого. Завдавати комусь душевного болю, страждань. (Рябина:) Пане писарю, не точи ти послідньої (останньої) крови (крові) з мого серця! (І. Франко). кров точи́ло з се́рця, безос. Замикався тісний залізний обруч над нещасливою голівонькою, гострими ранами, замість цвітів (квітів), сипало, кров точило з серця (Г. Хоткевич). хвилюва́ти (бенте́жити, розпа́лювати, бунтува́ти і т. ін.) кров яку, у кого і без додадка. Викликати неспокій, тривогу, розбурхувати почуття, думки. Попереду було незнайоме життя, невідомі зустрічі, пригоди, які так солодко хвилювали юнацьку кров (З газети); Весь час Михайлина перебувала під враженням тривожного сну, який бентежив кров та викликав почуття, що одразу обливало всю її істоту, жахало серце (З журналу); Воля, воля і воля! Це чарівне слово.. розпалювало кров у хлопця (М. Коцюбинський); Плач, злість, досада разом піднімались з душі (Мотрі), бунтували стару кров (Панас Мирний). (хоч) кров з но́са. Незважаючи ні на що, ні на які обставини, за будь-яких умов і т. ін. — Кров з носа, а водокачка буде (А. Головко); — Треба нам, кров з носа, командира — в сільраду (І. Микитенко); До сходу сонця ми кров з носа повинні бути в таборі (І. Головченко і О. Мусієнко); (Халява:) Коли б ми оце були на Подолі, вже б хоч кров з носа, а добули б хоч по невеликій чарчині (М. Кропивницький). як молоко́ та кров. Здоровий, з рум’янцем на щоках (про людину). Я рад сердечно, Що бачу пана, як молоко та кров, Глянь, як погладшали… (Д. Білоус).... смотреть
КРОВ, і, ж. 1. Червона рідина, яка, циркулюючи в замкнутій кровоносній системі організму, забезпечує живлення його клітин і обмін речовин у ньому. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте (Шевч., І, 1951, 354); Вогкий холод зціплював кров у жилах (Коцюб., І, 1955, 96); Порізаними, липкими від крові руками Яресько хапається в темряві за мерзлу.. землю (Гончар, II, 1959, 437); * Образно. Чорні вишки Баку кров землі посилають У труби (Сос., Щоб сади.., 1947, 58); * У порівн. Ставок зачервонів проти заходу, неначе политий кров’ю (Н.-Лев., III, 1956, 343). До кро́ві — так, що аж кров виступила, потекла. Одна люба, тиха дівчинка вкусила мене колись до живої крові, як я силоміць піднесла її на руки… (Вовчок, І, 1955, 381); Ішли [заробітчани], розбиваючи ноги до крові (Гончар, Таврія, 1952, 5); Замовля́ти (замо́вити) кров див. замовля́ти; Запекти́ся кро́в’ю див. запіка́тися; Затамо́вувати (затамува́ти, зупиня́ти, зупини́ти) кров — припиняти кровотечу; Схо́дити (зійти́, стіка́ти, стекти́ і т. ін.) кро́в’ю — втрачати кров від поранення. Намацав [Гуменний] гарячу.. ранку і міцно затиснув її, щоб не сходити кров’ю (Гончар, Новели, 1954, 18); [Знахар:] Ти, сину, зараз помреш, бо кровлю стік (К. —Карий, II, 1960, 386); У кро́ві — закривавлений. Хіба знати, як швидко живе ніч, коли отак у льоху побитий і весь у крові (Головко, II, 1957, 162). ∆ Зара́ження кро́ві див. зара́ження. ◊ Випива́ти (ви́пити) кров див. випива́ти; Висиса́ти (ви́ссати) кров див. висиса́ти; Висмо́ктувати (ви́смоктати) кров див. висмо́ктувати; До оста́нньої кра́плі кро́ві боро́тися (би́тися і т. ін.) див. кра́пля; Закипа́є (закипі́ла) кров див. закипа́ти; Заморо́жувати (заморо́зити) [всю] кров [у жи́лах] див. заморо́жувати; Запа́лювати (запали́ти) кров (ого́нь у крові́) див. запа́лювати; Зро́шувати (зроси́ти) [вла́сною, своє́ю] кро́в’ю зе́млю (тра́ви, шляхи́ і т. ін.) див. зро́шувати; Кров відступа́є (відхо́дить, відійшла́ і т. ін.) з обли́ччя (лиця́ і т. ін.) у кого, рідко кому — хтось блідне від раптового неприємного враження. — Я.. відчув, як при її словах зникла мені чи не вся кров з лиця (Коб., III, 1956, 285); Кров гра́є (загра́є, загра́ла, зашумі́ла, кипи́ть і т. ін.) у кому-чому, у кого та без додатка — хтось відчув приплив енергії, пристрасті. Часом так погано, що й на світ не дивився б, а часом чую, як кров у мені грає (Коцюб., І, 1955, 300); У вбранні зеленім ти пройшла повз мене, глянула — шалено зашуміла кров (Сос., III, 1958, 59); Колись було — ..кров кипіла, Тремтіли нерви, наче струни в грі (Фр., XIII, 1954, 29); І він [кинджал] порою любо грає. Привабливо дзвенить. На дзвін його душа палає І в серці кров кипить (Зеров, Вибр., 1966, 402); Кров залива́є (залила́) обли́ччя (лице́ і т. ін.) див. залива́ти; Кров застига́є (засти́гла, холо́не, захоло́ла) в жи́лах див. жи́ла1; Кров з молоко́м; Мов (як і т. ін.) з кро́в’ю молоко́: а) рум’яний, рожевовидий (про людину та її обличчя). Венера білолика, красна Курносенька, очима ясна І вся, як з кров’ю молоко (Котл. І, 1952, 212); б) здорова, рожевовида людина. Гриць був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (Фр. III, 1950, 266); Тут якраз мені одна підвернулась.. продавцем у крамниці працювала, кров з молоком (Збан., Єдина, 1959, 147); Кров зупиня́ється (зупини́лася) див. зупиня́тися; Кров кипи́ть (кипі́ла) на ра́нах див. кипі́ти; Кров псува́ти (зіпсува́ти): а) (кому) псувати настрій комусь, дратувати когось. У Калитки не одного кров Зіпсувало трактора тріщання (Рильський, І, 1960, 303); б) (собі) нервувати. [Завадський:] Та що там.. Чи то варто собі кров псувати задля такої марниці? (Фр., IX, 1952, 367); [Кіттельгавс:] Щоб не псувати собі крові ще більше, то чи не доладніше було б, пане начальнику, попробувати якось миром влагодити? (Л. Укр., IV, 1954, 238); Кров ударя́є (уда́рила, ки́далася, кида́ється, бу́хала, бу́хає і т. ін.) в го́лову (до голови́, обли́ччя і т. ін.) кому — кров припливає комусь до голови, обличчя внаслідок сильного збудження. Остапові вдарила кров до лиця. Несила йому слухати синові речі (Горд., II, 1959, 304); Бжозовський згадував про бурлак.., і вся кров кидалась йому в голову (Н.-Лев., II, 1956, 204); Кров бухала йому до голови, як морська хвиля (Коцюб., І, 1955, 397); Набира́тися (набра́тися) кро́ві див. набира́тися; Налива́тися (нали́тися, налля́тися) кро́в’ю; Набіга́ти (набі́гти) кро́в’ю — червоніти від злості, напруження тощо. Лице її мінилося: раз наливалося кров’ю, мов буряк, то знов блідло, мов полотно (Фр., V, 1951, 396); Очі в провідника наллялися кров’ю і вилізли наверх, як у барана (Коцюб., І, 1955, 295); Обличчя хлопчика набігло кров’ю, зуби заскреготали (Фр., VI, 1951, 172); Обкипа́ти (обкипі́ти) кро́в’ю див. обкипа́ти; Пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т. ін.) кров чию — тяжко визискувати когось, експлуатувати. — Цей дідок.. пив нашу кров і на ній збудував.. хату під залізом (Мик., II, 1957, 311); — А панич Льольо? ..Як ссав народну кров, так буде і далі ссати (Коцюб., II, 1955, 85); Се́рце кро́в’ю облива́ється (облива́лося, обкипа́є, обкипі́ло і т. ін.) перев. чиє — хтось дуже сильно переживає, мучиться, страждає. Серце її обливалося кров’ю, сльози заливали очі (Коцюб., І, 1955, 83); Щодня моя старша доня ходила.. на мітинги. Я мовчала, хоч серце кров’ю обкипало (Дн. Чайка, Тв., 1960, 128); Хвилюва́ти (бенте́жити, бунтува́ти, розпа́лювати і т. ін.) кров у кого — викликати хвилювання, неспокій у когось; збуджувати когось. Плач, злість, досада разом піднімались з душі [Метрі], бунтували стару кров (Мирний, І, 1949, 411); Воля, воля і воля! Це чарівне слово.. розпалювало кров у хлопця (Коцюб., І, 1955, 339); [Хоч] кров з но́са — незважаючи на будь-які труднощі. [Халява:] Коли б ми оце були на Подолі, вже б хоч кров з носа, а добули б хоч по.. чарчині! (Кроп., V, 1959, 263); — Розшукати партизанів на чім би не стало. Кров з носа! (Головко, І, 1957, 365). 2. перен. Людські жертви при якому-небудь зіткненні, боротьбі, війні тощо; убивства, кровопролиття. Окопне життя, злигодні, кров, вогонь і рани посіяли в мільйонах сердець тривогу (Довж., I, 1958, 41); Треба буде крові та крові, щоб вибити його [противника] вдруге… (Гончар, III, 1959, 367). ◊ [Безневи́нна, неви́нна] кров ллє́ться (тече́, текла́ і т. ін.) — [безневинні] люди гинуть у боротьбі тощо. — Грицьку!.. Ти бачиш? кров безневинна ллється… (Мирний, І, 1949, 305); Гомоніла Україна, Довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла-червоніла (Шевч., І, 1963, 106); Втопи́ти в крові́ див. втопи́ти; Залива́ти (зали́ти) кро́в’ю див. залива́ти; Зато́плювати (затопля́ти, затопи́ти) в (у) крові́ див. зато́плювати2; Захлина́тися (захлину́тися) у вла́сній крові́ (вла́сною кро́в’ю) див. захлина́тися; Змива́ти (зми́ти) кро́в’ю со́ром (ганьбу́ і т. ін.) див. змива́ти; Кров за кров — відплата, помста вбивством за вбивство. Замучені руки Розв’язались — і кров за кров, І муки за муки! (Шевч., І, 1963, 114); — А що ж, вони наших рубатимуть, .. а ми з ними цяцькатись?.. — Ні, зуб за зуб! Кров за кров! (Гончар, II, 1959, 232); Кро́в’ю [та кістка́ми] здобува́ти (здобу́ти, добува́ти, добу́ти і т. ін.): а) досягати чого-небудь у боротьбі ціною великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені, зубожені, темні, якісь каліки, а не люди, без пам’яті про бувальщину дідів своїх, котрі добували кров’ю «славу та волю» (Мирний, І, 1949, 369); — Хто ж її [землю] їм наділяв, як вони своєю кров’ю та кістками її добували? — злюче увернув Пищимуха (Мирний, IV, 1955, 365); б) добувати тяжкою, непосильною працею. Що діди та батьки кров’ю здобули, те нерушиме (Коцюб., II, 1955, 53); Приходилось мало не кров’ю своєю здобувати найпростіші речі для.. Оксани (Л. Укр., V, 1956, 426); Упива́тися (упи́тися) кро́в’ю чиєю (кро́ві чиєї) — заспокоюватися кривавою помстою. — Котилися І наші козачі Дурні голови,.. Упивались і чужої І своєї крові!.. (Шевч., II, 1963, 43); Чо́рна кров — про загиблих ворогів. Притуплялися шаблі від крові чорної контрреволюційної (Сос., І, 1957, 265). 3. Порода, породистість тварин. Гнат Щербина.. своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (Стельмах, І, 1962, 69). 4. перев. з означ., перен. Про рід, походження, національність людини. — Бери, хлопче. Гарна дівчина. Пізнаю кров! — сказав Щорс (Довж., І, 1958, 156); — Козарлюга з тебе хоч куди, справжня чумацька кров (Стельмах, І, 1962, 330); Українська кров у когось; // у сполуч. з присв. займ., розм. Про близьких родичів (переважно про дітей). — Щоб мене мій син, моя кров, та прив’язав налигачем..? — сичала Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 363); Жалко матері своєї дитини. Уже який.. він не лихий.., а все ж таки своя кров… (Мирний, І, 1949, 214); — Вам свідчуся.., що отсей Мошко.. показав мені в.. біді більше серця, .. ніж моя власна кров (Фр., IV, 1950, 407). ◊ Блаки́тна (голуба́, дворя́нська) кров у кого [тече́ в жи́лах кого, чиїх], заст.— про чиюсь родовитість, шляхетність. — Іване Юхимовичу, ви ж,— каже [пан],— благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Мирний, III, 1954, 168); Вони [юнкери] довірливо вручають.. свою долю йому [Врангелеві], обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (Гончар, II, 1959, 207); Го́лос кро́ві чий гово́рить (обзива́ється, обізва́вся, озива́ється, озва́вся) в кому — чому — з’являється почуття кровної спорідненості з кимось. Батьківський голос крові Озвався в душі моїй (Забашта, Вибр., 1958, 92); Кі́стка від ко́сті, кров від кро́ві див. кі́стка; Прокля́ття (проклі́н) кро́ві, заст.— прокляття, яке тяжіє над нащадками за вчинки їх предків. [Елеазар:] Ви не кленете. Я прощаю, браття, вам всі слова. А все ж проклятий я страшним прокльоном крові (Л. Укр., II, 1951, 145). 5. з означ., перен. Про вдачу, характер, темперамент людини. [Річард:] Мої всі кревні волі домагались.. Така вже кров (Л. Укр., III, 1952, 51); Гаряча кров у когось. ◊ Вхо́дити (увійти́) в кров див. вхо́дити; Гово́рить (заговори́ла, обзива́ється, обізва́лася, озива́ється, озва́лася) кров чия — виявляються погляди, настрої, звички, властиві комусь. Аркадій Петрович уже сміявся над собою: Ха-ха! Заговорила дворянська кров… (Коцюб., II, 1955, 393); А наймолодший [син]— мій вогник, .. як він востаннє спалахнув! вся батьківська кров обізвалась! (Л. Укр., І, 1951, 231). 6. перен., розм. Проте, що придбане важкою працею, великими зусиллями. Один бурлака схопив з стола золотий годинник.. — Не зачіпай! Це наша кров! — крикнув Микола (Н.-Лев., II, 1956, 203). $ Пролива́ти (ли́ти, проли́ти і т. ін.) кров: а) (свою) діставати поранення або бути вбитим, борючись за кого-, що-небудь, відстоюючи щось. [Міріам:] Учителю! чи ти мені позволиш пролити кров мою? (Л. Укр., II, 1951, 117); Не раз, Україно, в жорстокім бою Ти кров проливала священну свою (Рильський, III, 1961, 238); б) (чужу) убивати когось, завдавати ран комусь. [Жірондист:] Кров Цезаря проливши, Брут обмив усе болото цезарських тріумфів (Л. Укр., II, 1951, 164); І сам я особисто пролив крові ворожої.. чимало (Довж., І, 1958, 279); Пуска́ти (пусти́ти) кров кому: а) лікувати випусканням крові. Похвалився чабан, що й кров [вівці] ретуше, ну, а щось невесела-таки (Головко, II, 1957, 198); б) сильно бити. [Шметелюк:] Я авантюрник? ..Я тобі кров пущу за такі слова! (Мик., І, 1957, 242); в) убивати когось, завдавати ран кому-небудь. — Покиньмо кров врагам пускати, Пора нам відсіль уплітати,— Низ Евріалові сказав (Котл., І, 1952, 226); — Знову.. підводять голову [фабричні],— нахмурився Гаркуша.— Мало їм у п’ятому крові пустили… (Гончар, І, 1959, 37). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 358.... смотреть
КРОВ становить 5–9%, маси тіла, що у дорослої людини дорівнює приблизно 5,0–5,5 л, і складається з рідкої частини — плазми (55–60%) та формених елемент... смотреть
ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, П... смотреть
КРОВ, а, м.Слав. → Поэт.1.Кровля, крыша.Лавки и дворы утѣснишася и кровы их от многолюдства востужиша. Пов. о слоне 170. Приближась, мы узрели Великоле... смотреть
-а, м. 1. Крыша (устар.).На кровы ближнего селенья Нисходит вечер, день погас. Баратынский, Возвращение.||Укрытие, навес.Я из глубины коляски, из-под... смотреть
-і, ж. 1) Червона рідина, яка, циркулюючи в замкнутій кровоносній системі організму, забезпечує живлення його клітин і обмін речовин у ньому. Замовлят... смотреть
Blood; (що запеклася) goreкров прилила йому до лиця — blood rushed to his faceу нього кров кипить — his blood is up, his blood boilsпереливати кров мед... смотреть
-і, ж. 1》 Червона рідина, яка, циркулюючи в замкнутій кровоносній системі організму, забезпечує живлення його клітин і обмін речовин у ньому. Замовлят... смотреть
Кров не вода, а серце не камінь.Не можна проливати людської крові, а також жити без доброти.Людської крови не змиєш.Не проливай людської крові, бо цьог... смотреть
м1) yer yurt; barınak (-ğı) име́ть свой кров — kendi barınağına sahip olmakоста́ться без кро́ва — yersiz yurtsuz kalmakлиши́ться кро́ва — yerinden yurd... смотреть
кров:◊ зака́ження кро́ви → "закаження" ◊ кров залива́є 1. кривавити (ср, ст): Дивно, що старого Липача не чіпали, може, тому що старий, а може, тому що старий одному такому раз зацідив кельнею по лобі, аж го кров залляла, і був спокій (Тарнавський З.) 2. огортає лють (ср, ст): Від таких людей мене заливає кров (Нижанківський) ◊ не псути собі \ кро́ви не перейматися, не переживати \ (Франко) (ст) ●\ най то на́гла кров заля́є (проклін) ●до на́глої кро́ви (проклін): Де, до наглої крови, хтось ухопив мій кара́бін (Лисяк) ●\ на́гла, троїста кров залля́є (проклін): І перше мене нагла, троїста кров залляє, нім там чубарик ще раз прийде! (Лисяк) ●пся кров (крев)(лайка)... смотреть
кров Бедный, гостеприимный, домашний, дружеский, мирный, небогатый, нищенский, нищий, отеческий, отчий, отшельнический, родительский, родной, сиротски... смотреть
м высок.Obdach n; Schutz m (защита)без крова, лишенный крова — obdachlos дать кому-либо кров — j-m (D) Obdach gewährenСинонимы: дом, жилище, кровля, к... смотреть
Рідка тканина, що циркулює у кровоносній системі хребетних; складається з рідкої плазми і формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів (у с... смотреть
сущ. муж. рода1. устар. крышадах2. перен. защита, прикрытиезахистприкриття3. приют, жилищепритулокхатадім¤ 1. соломенный кров -- стріха ¤ 2. под крово... смотреть
м. книжн.techo m, tejado m, abrigo m; refugio m, asilo m (приют)гостеприимный кров — refugio hospitalario, hospitalidad fлишённый крова — sin techo; si... смотреть
кров сущ.муж.неод. (3) ед.им. Я, рабочий, Глаз я долго не отвел С мест, виднелся где кров отчийС3. Но ему лучом не позлатятся Из-за утренних паров Б... смотреть
покров (кров)(иноск.) — защита, заступничество Ср. "Господь покров мой". Ср. О, мой Господь, моя надежда... моя и сила и покров! Гр. А. Толстой. Иоанн ... смотреть
м.abri mлишенный крова — sans abriпод кровом — à l'abriбез крова — sans-abri, sans-gîteСинонимы: дом, жилище, кровля, крыша, навес, пенаты, покров, пр... смотреть
1) Орфографическая запись слова: кров2) Ударение в слове: кро`в3) Деление слова на слоги (перенос слова): кров4) Фонетическая транскрипция слова кров :... смотреть
1) см. Кровля, Крыша; 2) (жилище) хата, стріха, (убежище) захист (-ту), притулок (- лку), пристановище. [Не звиклася ще з думкою, що завтра покине батьківську стріху (Коцюб.). Я не з мечем прийшла в цей край. Прийшла, благаючи, під гостелюбний захист (Грінч.). Нема йому бідоласі безхатньому ніде притулку (Сл. Гр.). Нема йому пристановища, ніхто не приймає (Грінч. I)]. Отчий кров - батьківська хата (стріха). Под -вом - у захисті. Не имеющий -ва - безпритульний, бездомний, бездомок (-мка), беззахисний.... смотреть
імен. жін. роду1. червона рідина циркулююча в системі організму2. (перен.) людські жертви при якому-небудь зіткненні, боротьбі, війнітощо3. порода, по... смотреть
сущ. (греч. σκηνή) — палатка, шатер. ... смотреть
кров род. п. -а, кро́вля (из *krovi̯a), ст.-слав. кровъ στέγη (Супр.), сербохорв. кро̑в, род. п. кро̏ва, словен. kròv, род. п. króva, чеш. krov, в.-л... смотреть
м кнжн te(c)to m, abrigo m; desabrigado- без крова- лишенный кроваСинонимы: дом, жилище, кровля, крыша, навес, пенаты, покров, притул, приют, сень, т... смотреть
род. п. -а, кровля (из *krovia), ст.-слав. кровъ (Супр.), сербохорв. кров, род. п. крова, словен. krov, род. п. krova, чеш. krov, в.-луж. krow. Связано чередованием с крыть; см. Бернекер 1, 625.Родственно лтш. krava "груз", лит. kraunu, krauju, krauti "собирать, накладывать", др.-исл. hraun "куча камней"; см. В. Шульце, KZ 50, 275 (Kl. Schr. 621), М.–Э. 2, 264; 296.... смотреть
корень - КРОВ; нулевое окончание;Основа слова: КРОВВычисленный способ образования слова: Бессуфиксальный или другой∩ - КРОВ; ⏰Слово Кров содержит следу... смотреть
Кривавиця, крівця, мазка, нежить, пасока, паюха, руда (у прик. "Руда — не вода"), червона, юхаФразеологічні синоніми: блакитна кров; голуба кров; дворя... смотреть
(жилище, приют) 住处 zhùchù, 容身之处 róngshēnzhichùостаться без крова - 无容身之处; 无家可归Синонимы: дом, жилище, кровля, крыша, навес, пенаты, покров, притул, при... смотреть
муж. покрыва, ср. пакрывала, ср. полаг, муж.под кровом ночи — пад покрывам (пакрывалам, полагам) ночы прытулак, муж. прыстанішча, ср., прыстанак, ... смотреть
Rzeczownik кров m dach m schronienie n
Общеслав. Производное от той же основы, что крыть, крою, кровля, крыша.Синонимы: дом, жилище, кровля, крыша, навес, пенаты, покров, притул, приют, сен... смотреть
м. книжн. 1) (крыша, укрытие) ricovero, tetto, rifugio 2) поэт. (защита) protezione f, salvaguardia f остаться без крова — rimanere senza tetto / casa Итальяно-русский словарь.2003. Синонимы: дом, жилище, кровля, крыша, навес, пенаты, покров, притул, приют, сень, тень, укрытие... смотреть
м. abri m лишённый крова — sans abri под кровом — à l'abri без крова — sans-abri, sans-gîte
кро́в, кро́вы, кро́ва, кро́вов, кро́ву, кро́вам, кро́в, кро́вы, кро́вом, кро́вами, кро́ве, кро́вах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») . Синонимы: дом, жилище, кровля, крыша, навес, пенаты, покров, притул, приют, сень, тень, укрытие... смотреть
кров м высок. Obdach n 1; Schutz m 1 (защита) без крова, лишённый крова obdachlos дать кому-л. кров jem. (D) Obdach gewährenСинонимы: дом, жилище, кро... смотреть
КРОВ крова, мн. нет, м. (книжн.). 1. Крыша (устар.). Скромный из соломы кров. Жуковский. 2. Прикрытие, защита, покров (поэт.). Под кровом ночи. 3. Дом, жилище, приют (поэт. и ритор.). Отчий кров. Остаться без крова (без пристанища).<br><br><br>... смотреть
[krów]ж.krewхолодна / гаряча кров — zimna / gorąca krew
Муж. покрыва, пакрывала, полаг, под кровом ночи — пад покрывам (пакрывалам, полагам) ночы прытулак, прыстанішча, дом, остаться без крова — астацца без прытулку (без прыстанку) отчий кров — бацькаўскі дом см. кровля... смотреть
【阴】1) 血, 血液, 鲜血Сходити кров'ю 流血, 出血2) 转 血统
(некр.) - крыша.Синонимы: дом, жилище, кровля, крыша, навес, пенаты, покров, притул, приют, сень, тень, укрытие
кров, -аСинонимы: дом, жилище, кровля, крыша, навес, пенаты, покров, притул, приют, сень, тень, укрытие
herberge, huslyСинонимы: дом, жилище, кровля, крыша, навес, пенаты, покров, притул, приют, сень, тень, укрытие
кровина, жм. крівця, юха, юшка, руда, мазка, пасока, калинка, б. з. крів; (із сл. моя) нащадок, покоління; (гаряча) вдача, темперамент, норов, характер; П. кроволиття, кровопролиття.... смотреть
КРОВ. Бедный, гостеприимный, домашний, дружеский, мирный, небогатый, нищенский, нищий, отеческий, отчий, отшельнический, родительский, родной, сиротский, убогий. Зыбкий.<br><br><br>... смотреть
кров, кров, -а, м.1. Укрытие, завеса, навес над чем-н. (устар.). Под ~ом ветвей.2. перен. Жилище, приют (в 1 знач.) (высок.). Остаться без ~а. Дать к. ... смотреть
hajlékСинонимы: дом, жилище, кровля, крыша, навес, пенаты, покров, притул, приют, сень, тень, укрытие
КРОВ, -а, м. 1. Укрытие, завеса, навес над чем-нибудь (устар.). Под кровом ветвей. 2. перен. Жилище, приют (в 1 значение) (высок.). Ос-таться без крова. Дать кров каму-нибудь... смотреть
[кроў]-ов'і, ор. -овйу, м. (ў) кроув'і
М мн. нет 1. köhn. dam; 2. məc. şair. örtük, pərdə, himayə; 3. sığınacaq; daldanacaq; 4. şair. yurd, ev, məskən; отчий кров ata yurdu; остаться без крова evsiz qalmaq.... смотреть
גגקורת גגСинонимы: дом, жилище, кровля, крыша, навес, пенаты, покров, притул, приют, сень, тень, укрытие
Бедный, гостеприимный, домашний, дружеский, мирный, небогатый, нищенский, нищий, отеческий, отчий, отшельнический, родительский, родной, сиротский, убогий. Зыбкий.... смотреть
1. kate2. katus3. kodu4. peavari
Имеет ту же основу, что и глагол крыть – "нечто укрытое, подведенное под крышу". Отметим, кстати, что слово крыша родственно существительному кров.
ім blood • втрата ~і (кровотеча) haemorrhage • група ~і blood group • пляма ~і blood stain • рівень алкоголю в ~і blood-alcohol level
кровм ἡ σκεπή, ἡ στέγη: остаться без ~а μένω ἄστεγος· лишать ~а στερῶ στέγης· не иметь ~а εἶμαι ἄστεγος· под ~ом κάτω ἀπό τή σκέπη.
1. высок. (крыша) үйдің төбесі;2. перен. (жилище) пана, баспана;3. поэт. (покров) түн жамылып;- под кровом ночи түн жамылып
кров = м. shelter, roof остаться без крова be* homeless, be* left without a roof over one`s head.
Кров. Общеслав. Производное от той же основы, что крыть, кровля (см.) .
кро'в, кро'вы, кро'ва, кро'вов, кро'ву, кро'вам, кро'в, кро'вы, кро'вом, кро'вами, кро'ве, кро'вах
м. 1. уст. (крыша) калканчык, жабуу; 2. (жилище, приют) үй-жай; остаться без крова үйсүз калуу.
• krov• přístřeší• střecha• útulek
Начальная форма - Кров, винительный падеж, единственное число, мужской род, неодушевленное
кров дом, жилище, приют, покров, укрытие, тень, сень, кровля, крыша, пенаты
Ударение в слове: кр`овУдарение падает на букву: о
-і ż krew голос крові zew krwi проливати ~ przelewać krew
Кров, кро́ви, кро́ві, кро́в’ю, в крові́
кров см. жилище || принимать под свой кров
м юг.түбә. тору (сыену) урыны. күч.ышык, (күч.куыш)
jumts; pajumte, paspārne, patvērums; aizsegs
{кроў} -о́ві, ор. -о́вйу, м. (ў) кроуві́.
кровСм. жилищепринимать под свой кров...
Kigono (vi-), kilalo (vi-)
Onderdak
Захований скарб
shelter
Кров- tectum;
кров іменник жіночого роду
кров кров, -а
Blod
Blod
Sang
Blod
Юха
м.кры́ша, кро́вля, кров
Приют в радости и горе
Ров Орк Кров Вор Рок
{N} հարկ պատսպարան
Приют, пристанище
пана, баспана
эряма васта
Heimstätte
Heimstätte
სისხლი
blood
кровь
blood
tetto
юха
юха