КРИЖИНКА

КРИЖИ́НКА, и, ж.

Зменш. до крижи́на.

Де-не-де, ховаючись у воді, пливли за течією по ковбані крижинки (Олесь Досвітній);

Двірники кололи на асфальті лід, дрібні крижинки вилітали з-під ломів (Є. Гуцало);

Хтось похитував шклянкою з якимсь напоєм, і чутно було, як дзенькають крижинки об тонкий кришталь (Л. Компанієць);

* Образно. В її душі розтанула остання крижинка сумніву (Ю. Збанацький);

* У порівн. Холодні очі сковзнули по всьому, наче крижинки (М. Коцюбинський).