КОЛІ́НО, а, с.
1. Суглоб, що з'єднує стегнову й гомілкову кістки; місце згину ноги.
Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний);
Тоді я впала на коліна, схрестила на грудях руки й мовчки фанатично дивилась на образ Спасителя. Я молилась (М. Хвильовий);
Вона опустилась перед хлібом на коліна, над силу підводячи вгору голову і руки (М. Стельмах);
// Частина одягу, що прикриває це місце ноги.
Появився Гнат: шкірянка розстебнута, чоботи забризкані багнюкою, на галіфе на колінах і ззаду блищить нашита і вичовгана, мов бубон, шкіра (Григорій Тютюнник);
Парували нагріті коліна ватяних штанів (О. Гончар).
2. перев. мн. Ноги від колінного суглоба до таза.
– Не плач, Галю! – каже менший брат і бере Галю до себе на коліна (Марко Вовчок);
На колінах у матері тихо позіхає ще без імені синочок (О. Довженко);
Бондаренко поклав на коліна диктову дощечку з вирваною із зошита сторінкою і взяв олівця (Б. Антоненко-Давидович).
3. Окрема частина чого-небудь, що має форму ламаної лінії, від одного згину чи повороту до іншого.
Обгорнувши .. Ларисину шубку, повісила [господиня] у вільному кутку, далі від залізного коліна димової труби (М. Руденко);
У поршневих машинах число колін колінчастого валу зазвичай дорівнює числу циліндрів; розташування колін залежить від робочого циклу, умов урівноваження машин і розміщення циліндрів (з наук. літ.);
// Самий кут згину, повороту; місце згину, з'єднання частин.
Коліно труби використовують для з'єднання двох водостічних труб між собою під кутом. (із журн.);
// Поворот, загин (ріки, дороги і т. ін.).
В далекому коліні річки, під крислатими вербами, тихо посувались за водою плоти (М. Коцюбинський);
У місці, де річка Бистра .. робила коліно, було “чудодійне джерело” (Ірина Вільде);
// у знач. присл. колі́ном. Під кутом.
Вона [гора] піднімається круто над набережними нижчими горами, неначе переламується вгорі коліном (І. Нечуй-Левицький);
Велика річка тут звивалась гострим коліном (І. Білик).
4. Певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин.
Нижня частина стебла огірка (підсім'ядольне коліно, а також нижні вузли стебла) здатна легко утворювати додаткові корені (з навч. літ.).
5. розм. Певна частина, закінчений мотив у музичному творі, пісні і т. ін.
Пісня його була крута в колінах, то стрімких, то журливих, то радісних, то уривчастих (О. Ільченко);
// Фігура в танці, яка виділяється своєю ефектністю.
[Коваль:] Мабуть, за такі танці ніхто тютюну не дасть і на понюшку, .. а колись-то було сам гетьман по таляру жбурляв за кожне коліно (М. Кропивницький);
Залєтаєв спочатку тільки притоптував ногами, поводив плечима, загонисто скидував головою. Потім раптом на новому коліні дико підгикував і з люттю кидався в танець (В. Винниченко).
6. Покоління в родоводі.
Вона пам'ятала всіх родичів аж до п'ятого коліна (Л. Старицька-Черняхівська);
– Старі люди розказують, що броди ці сиваські ще запорожці знали. Від них, мабуть, і нам у спадщину перейшло. З коліна в коліно передавалось (О. Гончар);
Князеві так і наверталося на язик нагадати, що Коснятин теж недалеко відійшов од простого люду, власне, боярин тільки в першому коліні (П. Загребельний);
// з порядк. числ. Про ступінь спорідненості.
[Гострохвостий:] Для вас .. я готовий познайомитись з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (І. Нечуй-Левицький);
– Хоч ми й живемо в одному селі, хоч ти мені, десь у сьомому чи восьмому коліні, навіть ріднею доводишся, але від тебе ніколи я й доброго слова не почув (М. Стельмах);
// Уживається на позначення належності за народженням до якого-небудь соціального прошарку; рід.
Ясь веде свій рід од панського польського коліна (І. Нечуй-Левицький);
[Хуса:] Моя жона не простого коліна, та все ж вона сама те добре тямить, яке належить місце їй при тій, хто всіх матрон переважає родом (Леся Українка);
Родичі .. давали мені заповіти: “.. Пам'ятай батька, матір шануй”, “Не забувай, з якого коліна вийшов” (С. Васильченко).
Опуска́тися (става́ти, схиля́тися, устава́ти, преклоня́ти і т. ін.) / опусти́тися (ста́ти, схили́тися, уста́ти, преклони́ти, упа́сти і т. ін.) на колі́на (навко́лішки) див. опуска́тися;
Плазува́ти на колі́нах (навко́лішках, рідше навко́люшках) див. плазува́ти;
Повзти́ на колі́нах (ра́чки) див. повзти́;
Узя́ти на ру́ки (пле́чі, колі́на) див. узя́ти;
Упа́сти в но́ги (до ніг) кому, чиїх перед ким – чим див. упа́сти¹.
◇ (1) В деся́тому колі́ні перев. зі сл. родич, нащадок і т. ін. – який перебуває в дуже далеких родинних зв'язках.
[Гострохвостий:] Для Вас, Єфросино Сидорівно, я готовий познакомитись [познайомитись] з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (І. Нечуй-Левицький);
– А як розколупають, що ми зовсім не з десятого коліна нащадки? (Григорій Тютюнник);
(2) Вели́кого (висо́кого) колі́на – знатного роду.
Панові вельможного коліна не личило робить гіркого з себе хріна (П. Куліш);
Ви тоді казали, пані, що ви й самі не з високого коліна; що ваш отець був простий міщанин (М. Кропивницький);
Викида́ти / ви́кинути колі́нця (колі́нце, колі́но, колі́на, кре́нделі) див. викида́ти;
Встава́ти (підніма́тися) / вста́ти (підня́тися) з колі́н див. устава́ти;
Гну́ти (згина́ти) колі́на див. гну́ти;
(3) До сьо́мого (деся́того, тре́тього і т. ін.) колі́на:
а) (зі сл. карати, клясти і т. ін.) дуже гостро, нестримно, жорстоко.
Фальшива присяга, кажуть, аж до третього коліна карає (Ірина Вільде);
– Обріза я не боюсь! – блиснули завзяттям батькові очі. – Опасаюсь [побоююсь] рідні, яка почне тебе клясти до сьомого коліна (М. Стельмах);
б) (зі сл. не забувати) тривалий час, дуже довго.
До десятого коліна в селі не забували крадіжки. Хай дід твій колись прокрався, але й ти, онук, мусив на собі нести ганебну печать злодійського роду (Ю. Збанацький);
[І] мо́ре по колі́на (рідше по колі́но) див. мо́ре;
(4) Колі́но в колі́но – поряд, дуже близько (про вершників).
З кілометр їхали мовчки, коліно в коліно. І навіть це суворе мовчання зближувало їх (О. Гончар);
Па́дати / впа́сти на колі́на (навко́лішки, ниць, рідко на всі чоти́ри) див. па́дати;
(5) По колі́на :
а) (чого) багато.
У хаті райно-багно, сміття по коліна (Панас Мирний);
Снігу насипало в коліно (І. Франко);
Люттю налітає на його [ліс] вітер, рве його, смиче з усіх боків. По ровах, по ярках в коліно лежить того кольорового шмаття (С. Васильченко);
б) глибоко.
– Місце те, де стояли [економії], в коліно зоремо. Щоб не зосталося й пам'яті... (А. Головко);
Роби́ти колі́но див. роби́ти;
Ста́вити / поста́вити на колі́на див. ста́вити;
(6) [Старі́й] жа́бі (горобце́ві, горобцю́) по колі́на – неглибоко, зовсім мало.
– В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліна, – сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький);
– Коли приїхав [Вовченко] до мене, то кепкував над тобою, казав, що в тому ставку горобцеві по коліна буде (М. Чабанівський);
– Річка там не те що в нас, жабі по коліно, а широка, з піщаним дном (В. Близнець);
У нога́х (на колі́нах) ла́зити (по́взати, валя́тися і т. ін.) див. ла́зити;
[Хоч] із колі́на ви́лупити див. вилу́плювати.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
в деся́тому колі́ні, перев. зі сл. ро́дич, наща́док і под. Який перебуває в дуже далеких родинних зв’язках. (Гострохвостий:) Для Вас, Єфросино Сидорівно, я готовий познакомитись (познайомитись) з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (І. Нечуй-Левицький). не з деся́того колі́на. — А як розколупають, що ми зовсім не з десятого коліна нащадки? (Григорій Тютюнник). вели́кого (висо́кого) колі́на. Знатного роду. У жіночій громаді не йшла в лад ота княгиня, жона Гвинтовчина, .. пані великого коліна (П. Куліш). викида́ти / ви́кинути колі́нця (колі́нце, колі́но, колі́на). 1. Робити вигадливі рухи, фігури в танці; витіювато танцювати. Танцювали до одуру. Потім Славко почав викидати такі колінця, що всі падали з реготу (П. Колесник); Антон вийшов на коло, вдарив каблуками нових чобіт .. і пройшовся перед Катериною, викидаючи такі коліна, що не можна було уявити (С. Чорнобривець). викида́ти кре́нделі. — Балакали, говорили й мою душеньку звеселили: “збацали” танго. От кренделі викидали! (О. Ковінька). 2. Здійснювати, робити якийсь несподіваний, нерозумний або легковажний вчинок. Брати викидали завжди колінця: то уїдливо здоровкались з ним, то тиркали у слід йому, то навздогінці вигукували не дуже щирі привіти (Панас Мирний); Ті дурні дівчиська здатні викидати які завгодно колінця від ревнощів (В. Козаченко); — Вона (дружина) може таке колінце викинути, що хоч стій, хоч падай (В. Большак); (Зборовський:) Чи з встава́ти (підніма́тися) / вста́ти (підня́тися) з колі́н. Звільнятися від гніту, поневолення. Так, мій народ і був, і є, Що б не писали квачомази! Просто: встає він не одразу, Але встає з колін, встає! (З газети); Африка піднялась з колін, вона розпрямляє свої могутні плечі, розриває кайдани (З журналу). гну́ти (згина́ти) колі́на перед ким. Виражати покірність; запобігати перед ким-небудь, підлещуватися до когось. Це ж він (Каменяр) навчав тебе коліна не гнуть, Народе мій (Л. Забашта). до сьо́мого (деся́того, тре́тього і т. ін.) колі́на. 1. зі сл. кара́ти, кля́сти і т. ін. Дуже гостро, нестримно, жорстоко. Обріза я не боюсь! — блиснули завзяттям батькові очі.— Опасаюсь (побоююсь) рідні, яка почне тебе клясти до сьомого коліна (М. Стельмах); Фальшива присяга, кажуть, аж до третього коліна карає (Ірина Вільде). 2. зі сл. не забува́ти. Тривалий час, дуже довго. До десятого коліна в селі не забували крадіжки. Хай дід твій колись прокрався, але й ти, онук, мусив на собі нести ганебну печать злодійського роду (Ю. Збанацький). (і) мо́ре по колі́на (рідше по колі́но) кому. 1. Хтось нічого не боїться, ніщо не лякає кого-небудь; не страшно комусь. Смілому й море по коліна (Укр.. присл..); Нічого не страшно (Потапові) і по коліна море (М. Коцюбинський); — Коли ти з конем — тобі й море по коліна! Можна з ким завгодно балакати (М. Рудь); Отакий може й полетіти. Їм що, жевжикам. Їм і в космос — море по коліна (Ю. Мокрієв); Їм, як кажуть, море по коліна, зовсім незнане почуття страху (З газети). 2. Усе видається комусь легким, доступним, простим і т. ін. — Що ж це ти, дорогий синок? Думаєш, інститут закінчив, то вже й море по коліна? (С. Журахович); — Що ж, мрійникам море по коліна… (В. Підмогильний); // Все можна, все дозволено комусь. Дурневі ж, якийсь казав, море по коліна (Л. Мартович); Перші вдалі запровадження в механічному цеху запаморочили йому голову, і він гадає, що тепер йому море по коліна (П. Автомонов); Те колі́но в колі́но. Поряд, дуже близько (про вершників). З кілометр їхали мовчки, коліно в коліно. І навіть це суворе мовчання зближувало їх (О. Гончар). па́дати / впа́сти на колі́на (навко́лішки, ниць) перед ким і без додатка. 1. Виявляти кому-небудь велику шану. Гірко, принизливо було Ганні відчути себе відстороненою. Чи давно ще падали перед нею ниць, пісень про неї співали (О. Гончар). 2. Підкорятися чиїй-небудь волі, чиємусь впливу і т. ін.; скорятися. Вдихну у груди пломінь блискавиць,— Щоб перед ворогом не падать ниць, Щоб дихати в його лице вогнем! (Д. Павличко). 3. Принижуючись, просити у кого-небудь про щось. — Курило не з тих, що падають на коліна. Степан Курило — герой! (Д. Бедзик). па́дати на всі чоти́ри. — У нас і кращі падають на всі чотири й лижуть Орлову чоботи! — зловтішно мовив слідчий (Валерій Шевчук). 4. Виявляти до кого-небудь почуття великої вдячності. — Ти ще після всього повинен впасти на коліна, що з тобою так привітно обходяться, що не гордують тобою (З газети). по́взати (ла́зити) на колі́нах перед ким—чим, рідко у кого і без додатка, зневажл. Принижуватися перед ким-небудь, просячи щось. Все село бачило, як повзала вона перед доччиною тачанкою на колінах.., щоб та не веліла палити святий хліб (О. Гончар); Той, хто злетів раз до сонця, хто відчув силу своїх крил і радість польоту, той не буде повзати на колінах (І. Цюпа); (Колісник:) Тепер ви тихі, як піймалися мені до рук. Тепер ви от на колінах у мене лазите, а тоді?.. (Панас Мирний). по колі́на; в колі́но. 1. чого. Багато. У хаті райно-багно, сміття по коліна (Панас Мирний); Снігу насипало в коліно (І. Франко); Люттю налітає на його (ліс) вітер, рве його, смиче з усіх боків. По ровах, по ярках в коліно лежить того кольорового шмаття (С. Васильченко). 2. Глибоко. — Місце те, де стояли (економії), в коліно зоремо. Щоб не зосталося й пам’яті... (А. Головко). става́ти / ста́ти на колі́на перед ким. 1. Просити кого-небудь, принижуючись. (Марійка:) А може, ти попросив би пана Шльому (Василь:) Я перед юхманом ставати на коліна не буду! (І. Чендей). 2. Підкорятися. Незважаючи на нестерпний соціальний і національний гніт, український народ не став на коліна перед поневолювачами і протягом віків вів героїчну боротьбу за своє визволення (З газети); — Павло добре знає матір, і своїх односельчан. Вони не стануть перед ворогом на коліна (В. Кучер). ста́вити / поста́вити на колі́на кого. Примушувати когось підкоритися. — І таки треба ставити бісових панів на коліна, щоб мужики панами ставали (М. Стельмах); Поставивши на коліна мирних вербівчан, вони (карателі) безпечно заходили в двори (А. Іщук). (старі́й) жа́бі (горобце́ві, горобцю́) по колі́на. Неглибоко, зовсім мало. — В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліна,— сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький); — Далі не заходь, .. ось тут і хлюпочись на мілкому, де горобцю по коліна... (О. Гончар); — Коли приїхав (Вовченко) до мене, то кепкував над тобою, казав, що в тому ставку горобцеві по коліна буде (М. Чабанівський). хоч із колі́на ви́лупи. Обов’язково дістань де завгодно і будь-якими засобами; візьми де хочеш. Що велять заплатити, те заплати, хоч із коліна вилупи (І. Франко); — А тут було прийде строк платить панові чинш за оту березу... Давай, хоч з коліна вилупи! (І. Нечуй-Левицький); — Вередлива була (жінка). І те їй давай, і друге принеси, хоч із коліна вилупи, а щоб було! (Б. Лепкий). з колі́на ви́лупити. Ну, а звідки в мене ці гроші, не суди — в багачів доробився, з коліна мав вилупити? (П. Козланюк); Звідки я тепер візьму вісім злотих? З коліна вилуплю? (Ірина Вільде).... смотреть
ЗА́КРУТ (крутий поворот, вигин — перев. річки, дороги), КОЛІ́НО, ЛУКА́, ЗАЛО́М, ЗА́ВОРО́Т, ЗА́КРУТЕНЬ розм., ЗА́ВЕРТЕНЬ розм., ЗГИН розм., ЗАКРУ́ТИНА д... смотреть
-а, с. 1) Суглоб, що з'єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги. •• Коліно бігуна мед. — стан при якому надколінок при рухах треться об сте... смотреть
-а, с. 1》 Суглоб, що з'єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги.Коліно бігуна мед. — стан при якому надколінок при рухах треться об стегно... смотреть
1) анат. kneeпо коліна — up to the knees, knee-deepстати на коліна — to kneel (up, down)йому море по коліно — he couldn't care less, he doesn't give a ... смотреть
Виїде колін не підскочиш, бо й коліна скачуть.Неможливого не зробиш, бо понад твої сили. Не вдавай мудрого, бо твоя дурнота тягнеться за тобою.З коліна... смотреть
【中】1) 解 膝, 膝盖; 膝部Стати на коліна 下跪, 跪下По коліна 深到膝, 没膝2) 弯曲的地方(如河湾)Коліно ріки 河湾3) 技 弯管﹑ 肘管4) (宗族的) 一支; 一代; 一辈Людина знатного коліна 名门望族◇ Ставити н... смотреть
1. В танцювальній музиці - частина, яка відповідає певній танцювальній фігурі. 2. Повністю або частково завершена частина простої двочастинної або тричастинної форми. Перше К. - перший період, друге - друга частина, третє - реприза простої тричастинної форми. 3. Частина ствола деяких інструментів (напр., фагота).... смотреть
імен. сер. роду1. суглоб, місце згину ноги2. окрема частина чого-небудь, що має вигляд ламаної лініївід згину чи повороту до іншогоколено
Колі́но, -на, -ну; колі́на, колі́н, колі́ньми, на колі́нах і -нях (на нозі); колі́на, -лі́н, -нам, -лі́нами, -лі́нах (заворот)
колі́но[коул’іно]-на, м. (на) -н'і, ор. мн. -намие/ -н'мие
[kolino]с.kolano анат.
(ламана лінія) заворот, закрут; УР. покоління, рід; (витівка) штука, коник, колінце; (у музиці) частина, розділ, (у танці) фігура.
1) колено; разг. коленка анат.; лука, излучина, извилина (изгиб реки); отвод техн. 2) (поколение) колено
коліно:◊ \ як коліно → "лисий" ◊ на те́плі коліна запроси́ти запросити на любовну зустріч (Франко)
-а n kolano стати на коліна uklęknąć води по коліна woda po kolana (do kolan)
див. вигин
{коулі́но} -на, м. (на) -ні, ор. мн. -намие/ -нмие.
(кревності, спорідненості) degree
колі́но іменник середнього роду
техн. колено, отвод (колено)
Калена
Kne
Knä
Knæ
калена
калена
მუხლი
civil degree