КОБЗА́Р, я́, ч.
1. Український народний співець (у 2 знач.), що супроводить свій спів грою на кобзі.
Вітер віє-повіває, По полю гуляє. На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає (Т. Шевченко);
Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем, а другий кобзар чутно, як грає і співає про Морозенка (Марко Вовчок);
До Панька долучається речитатив кобзаря. У нього тремтять губи вiд зворушення. Але слова його твердi й роздiльнi, як докiр (Ю. Яновський);
I враз, коли пiсня вже завмирала, старий кобзар гiрко зiтхнув, припав сивою головою до столу i заплакав (М. Стельмах);
У XIX ст. в Україні з'явилося чимало талановитих виконавців дум, серед яких найбільш відомим був кобзар Остап Вересай з Полтавщини (з навч. літ.).
2. (з великої літери). Про Тараса Шевченка.
У найважчі часи Кобзаря, зокрема, заслання та обструкції з боку друзів, брати Лазаревські постійно надавали йому матеріальну та моральну допомогу (із журн.);
До 200-річного ювілею Кобзаря в Івано-Франківську презентували музичний диск ”Тарасова криниця” (з газ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
КОБЗА́Р• "КОБЗАР"- вид-во Т-ва об'єднаних укр. канадців (ТОУК). Ств. 1966 в Торонто на базі Робітничо-фермерського видавничого т-ва. Випускає газ. "Жит... смотреть
Під такою назвою 1840 у Петербурзі вийшла у друкарні Є. Фішера збірка поезій (8 віршів) Т. Шевченка; вихід К. став точкою відліку нового періоду укр. л... смотреть
кобза́р[кобзар]-ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/ -ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам
український народний мандрівний співець – музикант (часто сліпий), який виконував свої пісні та думи в супроводі кобзи (бандури). Мистецтво К. набуло розквіту в XVI - XVII ст., коли український народ вів боротьбу за незалежність. До найвідоміших К. належали О.Вересай, П.Носач, Ф.Холодний та ін.... смотреть
імен. чол. роду, жив.хім., екон.кобзарь
Кобза́р, -ря́, -ре́ві (прізв.)∗∗∗Кобза́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, на -ре́ві і на -рі́, кобза́рю! -зарі́, -рі́в, -ря́м
-я, ч. Український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі.
[kobzar]ч.kobziarz
{кобза́р} -ара́, ор. -аре́м, м. (на) -аре́ві/ -ару́, кл. -а́ру, мн. -арі́, -арі́ў, д. -ара́м.
-я, ч. Український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі.
кобза́р іменник чоловічого роду, істота Кобза́р - про Т.Г. Шевченка
д! МУЗИКА; П. поет, анал. скальд, менестрель, трубадур; ЖМ. сліпець.
An itinerant player on the kobza
Кобзар (про Т.Г. Шевченка)
-я m kobziarz
кобзар, -я
кобзарь