КЛІНЧ, у, ч., спорт.
Поширена техніка утримання супротивника в спортивних єдиноборствах, що полягає у взаємному унеможливленні дій з ведення поєдинку.
Залежно від обраної стратегії бійці застосовують клінч у наступі (для проведення кидка чи нанесення удару), в обороні (для обмеження рухливості суперника), а також для відпочинку (з навч. літ.);
За новими правилами рефері можуть розривати клінч, і боксери більше не мають можливості постійно “в'язати” суперника (із журн.);
Після другого періоду клінч застосував борець у синьому трико (з газ.);
* Образно. Протиборчі сторони зчепилися в політичному клінчі (Л. Костенко).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
-у, ч. 1) спорт. У боксі – взаємне захоплювання супротивників у процесі бою, що є порушенням правил. 2) спец. Безвихідна ситуація, в якій процеси знах... смотреть
-у, ч. 1》 спорт. У боксі – взаємне захоплювання супротивників у процесі бою, що є порушенням правил.2》 спец. Безвихідна ситуація, в якій процеси зн... смотреть
[klincz]ч.klincz спорт.
«взаємний захват у боксі» - амер. clinch [1863] < амер. clinch [1829] «захвачувати суперника під час поєдинку з боротьби чи боксу» /Craigie I,528/.
імен. чол. родуклинч
(від англ. clinch – стиснення) у боксі – взаємне захоплювання супротивників у процесі бою, що є порушенням правил.
клінч; ч. (англ., стиснення) у боксі - взаємне захоплювання супротивників у процесі бою, що є порушенням правил.
клінч іменник чоловічого роду прийом у боксі спорт.
(англ. сleanch) безвихідна ситуація.
вчт клинч
клінч, -у