КЛАВІШ

КЛА́ВІШ, а, ч.

1. Пластинка в музичному інструменті (фортепіано, баяні і т. ін.), по якій ударяють для отримання звука.

Ще продовжував тремтіти клавіш Від легкого дотику митця... А вже пісня радості і слави В далечінь полинула (М. Шеремет);

Звуки оживили асоціацію про його першу любов, про тонкі пальці на блискучих чорних і білих клавішах рояля, про душі великих геніїв світу, воскреслих в провінційному місті далекої, чужої для Бетховена й інших землі... (І. Багряний);

Вона злегка торкнулася клавішів... І залунала музика (С. Чорнобривець).

2. Наконечник важільця в різних механізмах (у друкарській машинці, телефонному апараті і т. ін.), на який натискають пальцями рук.

Знати, стомилася [друкарка], бо спустила руки з клавішів (А. Головко);

Коли аналізатори “Зеніта-1”, неквапливо й ритмічно клацаючи металевими клавішами, вперше відстукали рівні рядки цифр, ніхто не зміг стримати розчарованого зітхання (В. Владко);

Улині пальці лежали на клавішах друкарської машинки (В. Дрозд).