КЛАВІКО́РД, а, ч., рідше КЛАВІКО́РДИ, ів, мн.
Старовинний клавішно-струнний ударний музичний інструмент із довгастим чотирикутним корпусом.
Лемішковський раз у раз танцював з нею під бренькання розбитого клавікорда (І. Нечуй-Левицький);
Маша теж мала навчитися музики .. Але в Косяровських не було клавікордів (О. Полторацький);
У сусідній кімнаті притишено звучала музика, то фрау Єлизавета грала на клавікорді (Р. Іваничук);
Він сідав .. за клавікорди І брав на них самі акорди (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
Клавікорд рідко використовували у грі для великих аудиторій; оскільки такі клавішні інструменти досить компактні, на них часто грали вдома (з навч. літ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»
Струнний клавішний ударний музичний інструмент (хордофон); попередник фортепіано; при натисканні на клавіші тангенти торкаються струни.
[kławikord]ч.klawikord муз. інстр.
(від лат. clavis - ключ і гр. chorde - струна) - старовинний ударний клавішний музичний інструмент, один з попередників фортепіано. Звук К. видобувався за допомогою металевих пластинок (тангентів).... смотреть
клавікорд; ч. (фр., від лат., ключ і гр., струна) старовинний струнний ударний клавішний музичний інструмент, за конструкцією близький до клавесина.... смотреть
імен. чол. роду
клавіко́рд іменник чоловічого роду те ж, що і клавікорди в однині вживається рідше
клавікорд, -а