КВІ́ЛІНГ, у, ч.
Мистецтво виготовлення плоских або об'ємних композицій зі скручених у спіралі смужок паперу.
Техніка квілінгу полягає в тому, що смужку паперу звивають у щільну спіраль. Починати потрібно з краю смужки, який накручується на кінчик гострого шила (з наук.-попул. літ.);
Анна стверджує, що освоїла усі популярні техніки рукоділля: бісер, квілінг, оригамі, декупаж тощо (з газ.).
Смотреть больше слов в «Словнику української мови у 20 томах»